331-й день року за Григоріанським календарем - до закінчення року залишилось 34 дні.
Іменинники - Григорій, Сергій, Федора, Філіп (Пилип).
Головні події 27 листопада
• Смерть Хлодвіга, першого короля Держави франків, 511
• Перший хрестовий похід, 1095
• Заснування Української Академії Наук, 1918
• Гуляйполе Нестора Махна, 1918

176 - Римський імператор Марк Аврелій проголосив свого 15-річного сина Коммода консулом і верховним командувачем римських легіонів.

Середні віки
511 - У Парижі помер король Хлодвіг І з династії Меровінгів, перший християнський король об'єднаної Держави франків. За більш, ніж чверть століття свого правління він зумів підкорити майже всю Галлію і створити визнану Візантією державу, яка з його смертю була поділена між синами на чотири королівства.

1095 - На соборі в Клермоні, нині - Франція, папа Урбан II, відгукуючись на прохання візантійського імператора Олексія I Комніна, закликав до хрестового походу проти сельджуків, які захопили Святу землю і шляхи паломництва, що пролягають в Малій Азії.

    Згодом по всій Європі почались проповіді за визволення Єрусалима. Початок Хрестового походу був призначений на 15 серпня 1096 року. Але ще в березні 1096 року єпископом Ам'єну Петром Пустельником було зібране 60-тисячне ополчення, переважно з селян і бідних лицарів Північної і Центральної Франції, Фландрії, Лотарінгії, Північної Німеччини. Майже беззбройне військо не мало ні коней, ні достатніх запасів продовольства і, рухаючись на Схід, влаштовувало жорстокі єврейські погроми, розбоєм здобуваючи собі провіант. Більша його частина була перебита ще в Європі, а решта загинула в Малій Азії від рук сельджуків.
   Слід за бідняками в Святу землю направилось зібране по всій Європі лицарське військо. Його очолили імениті сеньйори, в тому числі брати французького і англійського королів, котрі виступили на чолі своїх васалів. У Святу землю армії йшли незалежно одна від одної. В 1097 році вони з'єднались в Константинополі, де до них приєдналась візантійська армія, і продовжили похід разом, правда, без загального командування.
19 червня 1097 після більш ніж місячної облоги було здобуто місто Нікея. З боями пройшовши Анатолію, в 1098 році в Малій Азії було засноване перше поселення хрестоносців - графство Едеське, а основні сили вирушили на південь в Сирію, де після семимісячної облоги було захоплено місто Антіохія і засновано князівство Антіохійське.
   Влітку 1099 року воїни Хрестові взяли штурмом Єрусалим, де вчинили жорстоку розправу над євреями та мусульманами (майже 40 тисяч чоловік) і розграбували місто. Тут було засновано головну державу хрестоносців - Єрусалимське королівство, першим правителем котрого став герцог Нижньої Лотарінгії Готфрід Бульонський, який взяв собі титул "заступника Гроба Господнього". Розбивши під Аскалоном єгипетське військо, Готфрід отримав владу практично над всією Палестиною. Після смерті в 1100 році він був похований поруч з Гробом Господнім, а його спадкоємцем став Балдуїн Старший, правитель Едесси.
   Однак закріпитись християнам на Близькому Сході не вдалося: протягом наступних 200 років усі завоювання хрестоносців були втрачені - в 1147 році учасникам Другого хрестового походу не вдалось відвоювати Едеське графство, 1187 році мусульмани захопили Єрусалим, і до 1291 року на Близькому Сході не залишилось жодного християнського міста.

Нова історія
1806 - Декретом, підписаним в Берліні, французький імператор Наполеон I оголосив про початок Континентальної блокади Великобританії, з якою європейським країнам заборонялась торгівля, а всі виявлені у Франції і в союзних державах товари підлягали конфіскації. Континентальна блокада, до якої Наполеон змусив приєнатись всі європейські держави, в тому числі і Росію, підсилила економічну гегемонію Франції, сприяла розвитку торгівлі і промисловості в Європі, але невдовзі Британія зуміла налагодити контрабандну поставку товарів на континет через Піренії, Балкани і Пінічну Німеччину.
1807 - Французька армія захопила Ліссабон, столицю Португалії, що змусило португальську королівську сім'ю залишити країну.
1815 - Набула чинність конституція створеного цього ж року на Віденському конгресі Царства Польського, за якою російський імператор Олександр I ставав спадкоємним королем Польщі.
1895 - Альфред Нобель в Шведсько-норвезькому клубі в Парижі Нобель підписав свій заповіт, за яким більша частина його статків мала піти на заснування спеціальної премії; фонд Нобелівської премії склав 31,6 мільйонів шведських крон (близько 240 мільйонів доларів у цінах 2009 року).
1912 - Іспанія оголосила про свій протекторат над Північним Марокко.

1918 - Відбулося перше установче Спільне зібрання Української Академії Наук, на якому президентом Академії було обрано Володимира Вернадського, секретарем — Агатангела Кримського.
   Після Лютневої революції в Росії за ініціативи Михайла Грушевського до уряду Центральної ради було запрошено історика Миколу Василенка, який з 19 серпня 1917 року був товаришем (заступником) міністра освіти Тимчасового уряду в Петрограді. 3 травня 1918 року гетьманом Павлом Скоропадським Василенко був призначений виконувачем обов'язків голови Ради міністрів Української Держави і суміщав цю посаду з обов'язками міністра закордонних справ і міністра освіти, а 8 липня очолив Державний Сенат, де наступного дня виступив з ініціативою заснування Української академії наук (УАН).
   9 липня 1918 року була створена вдповідна комісія, яка за два місяці виробила законопроект про заснування УАН, затверджений гетьманом Скоропадським 14 листопада, - Українська академія наук мала стати самоврядною організацією у складі 15 інститутів, 14 постійних комісій, 6 музеїв, 2 кабінетів, 2 лабораторій, Ботанічного та Акліматизаційного садів, Астрономічної обсерваторії, Біологічнії станції, бібліотеки, власної друкарні та архіву.
   Згідно із запропонованим статутом, дійсними членами УАН могли бути не лише громадяни Української Держави, але й українські вчені із Західної України, а також іноземці за згодою двох третин дійсних членів УАН. Перших академіків було призначено 14 листопада постановою уряду - ними стали геологи Володимир Вернадський та Павло Тутковський, біолог Микола Кащенко, механік Степан Тимошенко, правознавець Федір Тарановський, сходознавці Агатангел Кримський та Микола Петров, лінгвіст Степан Смаль-Стоцький, історики Дмитро Багалій та Орест Левицький, економісти Михайло Туган-Барановський та Володимир Косинський.

    Перше установче Спільне зібрання Української Академії наук відбулось 27 листопада 1918 року, на якому президентом УАН було обрано професора Володимира Вернадського, неодмінним секретарем - Агатангела Кримського і було затверджено її перші три відділи - історико-філологічного, фізико-математичного і соціальних наук, які охоплювали 3 інститути, 15 комісій і національну бібліотеку.
    Після захоплення Києва більшовиками, у грудні 1919 року Вернадський подав у відставку і президентом УАН став Орест Левицький, а сама організація 14 червня 1921 році була перейменована у Всеукраїнську Академію наук (ВУАН) і була підпорядкована наркомату освіти. Того ж року до ВУАН було приєднано Київську Археографічну Комісію й Українське Наукове Товариство у Києві, Історичне Товариство Нестора Літописця, Всенародну Бібліотеку (тепер - Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського), а для її діяльності надано у користування садибу пансіону графині Левашової у Києві (тепер - приміщення Президії НАН України).
   У 1922 році, коли ВУАН очолив ботанік Володимир Липський, в ній на постійній працювало 149 осіб і ще близько тисячі - позаштатно. До 1929 року ВУАН була автономною організацією допоки не було заарештовано і звинувачено у приналежності до контрреволюційної організації «Спілка визволення України» академіків Сергія Єфремова та Михайла Слабченка і 24 співробітники ВУАН. На виборах 1929 року крім учених, які мали об'єктивні підстави для обрання, дійсними членами ВУАН стали народні комісари і партійні працівники, а також було підтверджено повноваження обраного у травні 1928 року на вимогу влади президента Данила Заболотного.

27 листопада 1918 року військо Нестора Махна вступило в Гуляйполе, яке він оголосив центром повстанського руху проти буржуазії. Наступного року, після піврічного співробітництва та розриву з більшовиками, Гуляйполе стало столицею величезної території на південному сході України - так званої «Махновії», де в умовах повномасштабної війни тривала розбудова «соціалістичного життя».


  
Нестор Іванович Махно - 29-річний анархіст-каторжанин - повернувся на батьківщину в село Гуляйполе Олександрівського повіту Катеринославської губернії після амністії, яку принесла Лютнева революція. Голова Комітету по порятунку революції, «уповноважений Радою селянських і робітничих депутатів району, Групою анархо-комуністів, Радою Профспілки із здійснення тимчасового ідейного керівництва нашим революційним рухом» - такі посади він обіймав впродовж 1917 року. Влітку в Гуляйполі ліквідували поміщицьку власність на землю і створили дві комуни, на початку листопада районний з'їзд вітав більшовицький переворот у Петрограді й ухвалив резолюцію «Смерть Центральній Раді!». Радикалізм позиції Махна привів до того, що після укладення Берестейського миру і приходу австро-німецьких військ він разом із більшовиками навесні 1918 року залишив Україну.
   Розмови про революцію з московськими анархістами та більшовиками справили на Махна гнітюче враження. Перші ввижалися йому відірваними від реального життя міськими мрійниками. Другі прикро вразили зневажливим і зверхнім ставленням до анархістів, які, на їхню думку, не спроможні були організувати нічого життєвого
   29 червня 1918 року Махно з документами на ім'я колишнього вчителя, офіцера Івана Яковича Шепеля, та невеликою сумою грошей з Москви вирушив в Україну для організації антигетьманського повстання. Діставшись манівцями до Гуляйполя і розвідавши настрої селянства, він дійшов висновку, що його треба підіймати негайно відразу після жнив. Загроза втрати вирощеного на реквізованих поміщицьких землях врожаю запалювала хліборобів краще за будь-яку агітацію. Особиста трагедія (австрійці розстріляли його брата Омелька) надавала Махну наснаги. Справа анархіста-комуніста полегшувалася тим, що антигетьманське та антиавстрійське повстання вже палало в Південній Україні, питання залишалося лише за тим, хто його очолить.
   В липні-серпні діяльність невеликого загону Махна мало чим відрізнялася від дій аналогічних селянських угрупувань - погроми поміщицьких обійсть, здобуття зброї та грошей. Захоплена в економії Нейфельда бричка, встановлений на ній кулемет (куплений на гроші з пограбованого банку в селі Жеребець) та семеро однодумців верхи на конях - з такими силами Махно здійснив свій перший 70-кілометровий рейд до Дніпра, агітуючи селян підніматися на повстання. Для Махна то була не більше, не менше - священна війна. Після об'єднання із загоном Феодосія Щуся, перемог у боях у Дібрівському лісі та самій Дібрівці (згодом за виступ на боці Махна село майже повністю було спалене австрійцями) він отримав прізвисько «Батько».
   Загрозу поміщицької помсти Махно вирішив радикально - шляхом соціальної чистки. Аби унеможливити повернення колишніх власників у помістя він став на шлях знищення поміщиків разом з їх охороною. Смерть чекала на кожного німецького і австрійського солдата та офіцера, гетьманського вартового чи куркульського сина, якщо вони ставали на шляху революції. Махно перетворився на легенду, що наводила жах на заможні верстви далеко за межами Гуляйполя. Гетьманська адміністрація зібрала кілька томів з докладними описами злочинів махновців, засновані на свідченнях біженців з району, який захопили махновці. Всі вони вимагали навести лад, однак, єдине, на що були спроможні власті Олександрівська (нині - Запоріжжя), - телеграфом запросити допомогу з Києва. Чисельність махновського війська у вересні 1918 року зросла до півтори тисячі чоловік. На його чолі став Штаб повстанських військ у складі Нестора Махна, Семена Каретникова та Олексія Марченка. До складу махновців влилися загони Білаша, Удовиченка, Хоменка, Гончаренка та інших селянських ватажків.

   Наприкінці осені 1918 року територія України повною мірою не контролювалася жодним з великих політичних центрів, Перша світова війна доходила свого безславного кінця. У листопаді в Німеччині спалахнула революція. 13 листопада ВЦВК і Раднарком РСФРР анулювали Брестський мирний договір, і вже 17 листопада Реввійськрада за вказівками Володимира Леніна створила спеціальну групу військ курського напряму на чолі з Володимиром Антоновим-Овсієнком. 28 листопада Тимчасовий робітничо-селянський уряд України звернувся до українського народу з маніфестом про повалення гетьмана Скоропадського і відновлення влади робітників та селян.
   Не залишався осторонь процесу і Махно: не дочекавшись підтримки від анархістів-містян, він зробив ставку на селянство і впродовж жовтня здійснював рейди Павлоградським та Олександрівським повітами, закликаючи на повстання проти держави взагалі і Гетьманату зокрема. В листопаді він дійшов думки про те, що настав час перейти від партизанської до позиційної війни на німецько-австрійсько-гетьманському та білогвардійському фронтах. Революційний, трудовий фронт, як його бачив Махно, мав охороняти Гуляйполе як ідейний та організаційний центр повстання.
   Перехід від партизанської війни до позиційної з утворенням фронтів, від отаманства з його диверсійним характером до регулярного війська, формування тилу означало по суті відхід від ідеї бездержавності. Махно добре розумів, що для реалізації плану потрібна не менш як 70-100-тисячна гарно озброєна армія, здатна захистити визволену територію, і навіть у колі його соратників задум виглядав абсолютно фантастичним.
   27 листопада 1918 року військо Нестора Махна вступило в Гуляйполе, яке він оголосив центром повстанського руху. Через два дні Батькоо видав наказ про початок загального походу проти буржуазії. Тоді ж було створено військово-революційний штаб у складі Махна (командуючого військом), Віктора Білаша (начштабу), лівого комуніста Херсонського, лівого есера Миргородського та анархіста Бориса Горєва.

   В грудні армія Махна разом з більшовиками вибила війська Директорії з Катеринослава (нині - Дніпро), а в лютому 1919 року влилась до складу 1-ї Задніпровської дивізії Павла Дибенка, разом з якою впродовж кількох місяців утримувала кількасот кілометрову ділянку фронту в Приазов'ї. Втім співробітництво з більшовиками виявилось нетривалим - вже у червні Махно був звинувачений в підготовці контрреволюційного заколоту з метою повалення радянської влади, що нібито мав відбутися на запланованому в Гуляйполі на 15 червня з'їзді рад 72 повітів. Порвавши з більшовиками, до осені 1919 року Махно створив нову, ще потужнішу армію, яка самостійно взяла під контроль величезну територію на південному сході України. В умовах повномасштабної війни під її захистом в межах анархічної республіки почалась розбудова «соціалістичного життя».
   Події 1917-1918 років відіграли непересічну роль в ідейній еволюції Батька Махна. Відступ радянських військ з України, поразка Центральної Ради, проголошення Гетьманату (розцінюване революціонерами лівого спектру як контрреволюційний переворот) та розгортання іноземної інтервенції мимоволі привели його до висновку, що анархізм як ідеологія прекрасний, однак анархія як система у тогочасному політичному та геополітичному контексті недосяжна. Наступні роки Батько витратив на пошуки моделі військово-політичної організації, що сприяла б наближенню часу і обставин, в яких запровадження анархістської теорії в життя стало б можливим.

Новітня історія
1940 - Через два місяці після захоплення генералом Йоном Антонеску влади в Румунії і вимушеного зречення престолу короля Кароля II, екстремісти з профашистського руху "Залізна гвардія", створеного в 1920-х роках Корнелієм Кодряну за зразком німецької нацистської партії, заарештували і вбили більше 60 послідовників і соратників висланого за кордон короля, включаючи Ніколае Йорге, колишнього міністра і віддомого історика.
1958 - Голова Ради міністрів СРСР Микита Хрущов в ноті, направленій Великобританії, Франції та США, в односторонньому порядку денонсував всі існуючі домовленості про статус Берліна і в ультимативній формі зажадав протягом року надати Берліну статусу демілітаризованого вільного міста. У випадку відмови Хрущов планував надати всі права СРСР, що стосуються Берліна, властям НДР. Однак західні державми відмовились змінювати статус міста і НДР отримала повноваження лише щодо Східного Берліна.
1968 - Перший альбом американсько-канадської групи Steppenwolf «Born to Be Wild» став золотим - цього дня був проданий його 500-тисячний диск. Наступного року титульна пісня альбому стала саундтреком стрічки «Безтурботний наїзник» Денніса Хоппера і в 2004 році журналом «Rolling Stone» була поміщена на 129 місце у рейтингу «500 кращих пісень всіх часів».
1971 - Радянська космічна станція "Марс-2" досягла планети, але спеціальний посадковий модуль розбився об її поверхню, ставши, однак, першим предметом з Землі, що досягнув Марса.

1982 - Пісня Лайонела Річі «Truly» зайняла верхню сходинку хіт-параду в США і перебувала в лідерах протягом наступних двох тижнів. Це був перший сольний хіт співака після його виходу з групи Commodore і другий - після "Endless Love", виконаної дуетом з Даєною Росс.

Наш час
1991 - США і Великобританія зажадали від Лівії компенсації збитків, завданих сім'ям 270 загиблих в результаті вибуху пасажирського лайнера, що розбився біля Локербі (Шотландія), і видачі двох лівійських громадян, відозрюваних в причетності до терористичного акту. Лівія відмовилась виконувати ці вимоги.
1992 - У Відні пожежа охопила палац Хофбург. Від вогню постраждали Великий і Малий зали, де в 1814-15 роках проходили засідання Віденського конгресу, два гобелени 18 ст., але пожежним вдалося врятувати сам палац і сусідні Національну бібліотеку та Іспанську школу верхової їзди з 69-а дорогими породистими кіньми.
1995 - Міністри 15 держав Європейського союзу і 12 держав Південного Середземномор'я - від Марокко до Туреччини (крім Лівії) - провели в Барселоні конференцію зі співробітництва і укріпленню стабільності в регіоні. Було прийнято рішення про створення до 2010 року між ЄС і його сусідами по Середземномор'ю зони вільної торгівлі.
2004 - Верховна Рада України на позачерговому засіданні визнала результати повторного голосування на виборах Президента 21.11.2004 такими, що не відображають повною мірою волевиявлення народу і є недійсними. За прийняття такого рішення проголосувало 323 депутати.
2009 - Президенти Білорусі, Росії і Казахстану Олександр Лукашенко, Дмитро Медведєв і Нурсултан Назарбаєв підписали в Мінську в рамках ЄвразЕС пакет документів про створення з 1 січня 2010 року Митного союзу.
2009 - О 21-34 за московським часом на 285 кілометрі лінії Санкт-Петербург — Москва Октябрьскої залізниці сталась катастрофа поїзда «Невський експрес», в результаті якої загинуло 27 і поранено 132 чоловік. Згідно з офіційною версією, катастрофа стала результатом терористичної акції. Відповідальність за теракт взяв лідер "Кавказького емірату" Доку Умаров.

Народились 27 листопада
1701 - 25 квітня 1744,  Андерс Цельсій, шведський астроном і фізик; запропонував температурну шкалу (1742), яка сьогодні носить його ім'я.
1863 - 21 березня 1942,  Ольга Юліанівна Кобилянська, українська письменниця (Земля, На полях, У неділю рано зілля копала).
1874 - 9 листопада 1952, Хайм Вейцман, перший президент Ізраїлю (1948-52 рр.).
1879 - 28 серпня 1921, Григорій Аврамович Чупринка, український поет (Огнецвіт, Метеор, Сон-трава, Лицар-Сам).
1897 - 14 лютого 1969, Віто Дженовезе, бос босів американської мафії. 120 років з дня народження.
1918 -  Борис Євгенович Патон, український вчений в галузі металургії, директор Інституту електрозварювання (з 1953 р.), президент Академії наук України (з 1962 р.).
1921 - 7 листопада 1992,  Александр Дубчек, словацький політик, керівник Компартії Чехословаччини в період "Празької весни", голова федеральних зборів ЧССР (з 1989 р.).
1939 - Галина Олександрівна Польських, російська кіноактриса (Я крокую по Москві, Змієлов, Суєта суєт, За сімейними обставинами, Любити по-російськи).
1940 - 20 липня 1973,  Брюс Лі (Лі Юен Кам), американський кіноактор (Залізний кулак, Шлях дракона, Шторм, Сльози матері, Помилка батька), сценарист (Залізна рука), режисер (Повернення дракона), продюсер (Великий бос).

1942 - 18 вересня 1970, Джимі Хендрікс (Джеймс Маршалл Хендрікс), американський рок-музикант, гітарист, співак (Foxy Lady, Purple Haze, All Along the Watch Tower, The Wind Cries Mary, Manic Depression, Spanish Castle Magic). 75 років з дня народження.

1947 - Ілля Якович Ноябрьов, український телеведучий, режисер, актор. 70 років з дня народження.
1951 -  Кетрін Біґелоу, американський кінорежисер ("На гребені хвилі"), перша жінка лауреат «Оскара» за режисуру ("Буря в пустелі", 2010).
1953 - Борис Борисович Гребенщиков, російський музикант, композитор, співак (Акваріум).
1960 - Юлія Володимирівна Тимошенко, український підприємець, політик, засновник партії "Батьківщина", віце-прем'єр України (1999-2001 р.).
1963 - Володимир Львович Машков, російський кіноактор (Любов на острові смерті, Катя Ізмайлова, Ліміта, Американська дочка, Злодій, Мама, Російський бунт, Американська рапсодія), режисер (Сирота казанська).

Померли 27 листопада
8 до н.е. - Горацій (Квінт Горацій Флакк), римський поет ("Пам'ятник"), теоретик мистецтва ("Наука поезії"). 2025 років років тому, в 57 років (нар. 8 грудня 65 до н. е.).
511 - Хлодвіг I, франкський король (482-511 рр.) з роду Меровингів, засновник Держави франків. 1506 років тому, в 45 років (нар. 466 р.).
1570 - Сансовіно (Якопо Татті), італійський скульптор і архітектор епохи Високого і Пізнього Віідродження, головний архітектор Венеціанської республіки (палац Корне, бібліотека Сан-Марко, Монетний двір). 447 років тому, в 84 роки (нар. 1486 р.).
1570 - Якопо Сансовино, італійський скульптор і архітектор епохи Високого Відродження. 447 років тому, в 84 роки (нар. 2 липня 1486 р.).
1680 - Афанасій Кірхер, німецький вчений-енциклопедист ("Ілюстрована енциклопедія Китайскої імперії"), винахідник. 337 років тому, в 78 років (нар. 2 травня 1602 р.).
1754 - Абрахам де Муавр, французький математик (правило піднесення комплексного числа до степеня - формула Муавра). 263 роки тому, в 87 років (нар. 26 травня 1667 р.).
1852 - Ада Лавлейс (Аугуста Ада Байрон), англійський математик, автор програми для механічної обчислювальної машини Чарльза Бебіджа (1833), за що її вважають першим програмістом; дочка поета лорда Байрона. 165 років років тому, в 37 років (нар. 10 грудня 1815 р.).
1895 -  Александр Дюма-син, французький письменник, драматург (Дама з камеліями). 122 роки тому, в 71 рік (нар. 27 липня 1824 р.).
1901 - Клемент Студебекер, американський підприємець, піонер автомобілебудування, засновник знаменитої фірми з виробництва вантажівок (1897). 116 років тому, в 70 років (нар. 12 березня 1831 р.).
1937 -  Василь Костянтинович Липківський, український релігійний діяч, церковний реформатор, творець та перший митрополит Київський і всієї України Української Автокефальної Православної Церкви (1921). 80 років років тому, в 73 роки (нар. 20 березня 1864 р.).
1953 - Юджин О'Ніл, американський драматург, лауреат Нобелівської премії (1936; За горизонтом, Душа поета, Цілоденна подорож в ніч). 64 роки тому, в 65 років (нар. 16 жовтня 1888 р.).
2012 - Іван Іванович Білик, український письменник, перекладач, лауреат Шевченківської премії (1991). 5 років років тому, в 82 роки (нар. 1 березня 1930 р.).
2014 - Філіс Дороті Джеймс, англійська письменниця, автор детективів («Жінка зі шрамом», «Кімната для вбивств», «Першородний гріх»). 3 роки тому, в 94 роки (нар. 3 серпня 1920 р.)