Таких підприємств, як сумський чавуноливарний завод «Центролит», зведених у 70-х роках минулого століття, на пострадянських теренах було лише три. І один із них — у Сумах. З перших днів запуску підприємства литво сумчан — чавунні, а згодом — і сталеві відливки — відправляли замовникам від Владивостока до Калінінграда, як то кажуть, з коліс.

Що маємо — розбазарюємо

— Було та загуло, — зітхають ветерани-ливарники. Як ви вже зрозуміли, шановні читачі, за роками чавуноливарний гігант фактично здувся, мов мильна бульбашка. Та, як відомо, кожен невдаха нещасливий по-своєму. Ще у 1992-му на «Центролиті» працювало майже чотири тисячі осіб, і виробництво зливків сягнуло тоді понад 80 тисяч тонн, 65 відсотків з яких відправили на експорт. Та одразу після цього піку, коли на нього накинули оком шептуни-прихватизатори, розпочалась рецесія. Тож у 1999-му завод взагалі став «на якір» і так простояв цілу «ударну» п’ятирічку. Нарешті у 2004-му на «Центролит» прийшов інвестор — підприємство відомого в Україні бізнесмена Олександра Єдіна «Інтер-Контакт». Лише борг заводу перед Пенсійним фондом становив на той час понад три мільйони гривень, а обсяги виробництва порівняно з початком 90-х упали в 30 (!) разів. Новий менеджмент розпочав на заводі реконструкцію. Енергоємні вагранки поступово демонтовували і замінювали на індукційні печі. Реконструкція здійснювалось у рамках державної програми з підтримки ливарних виробництв, якою опікувався тодішній віце-прем’єр Георгій Кірпа. Та після його загибелі на «Центролиті» розпочалася чергова криза, яка особливо поглибилась останнім часом.

Тож підприємство стало справжнім головним болем для місцевої влади. На початку березня цього року голова Сумської облдержадміністрації Юрій Чмирь пообіцяв працівникам «Центролиту» стабільну роботу, але не так сталось, як гадалось. Виплату зарплати на заводі не поновили. Тож 16 травня працівники підприємства вдалися до страйку і провели мітинг під вікнами облдержадміністрації. Начальник управління промисловості Сумської ОДА Сергій Крестенков, порекомендував їм звертатися по заробітну плату до судових органів. Але щоб вимагати через суд повернення боргу, треба мати довідку про суму цього боргу, завірену печаткою. Однак де взяти такий документ, запитують люди, якщо керівництво заводу заборонило його видавати?

Я  не я, і хата не моя

Саме заводських керівників і звинувачують працівники «Центролиту» у своїх бідах. За їх словами, тоді, як людям кидали цю «милостиню», собі адміністратори «малювали» по декілька тисяч. При заводі, стверджують центролитівці, працювала фірма-посередник, через яку втридорога закуповували матеріали. Замовникам литва нібито видавали по два рахунки на оплату, і директор вказував, на який саме перераховувати гроші.

Про ситуацію на «Центролиті» та перспективи для людей ми хотіли поговорити з начальником управління промисловості облдержадміністрації Сергієм Крестенковим. Але він навідріз відмовився спілкуватися з одним з авторів цієї публікації. Сказав буквально таке: «А чому ви мені телефонуєте? Я з вами розмовляти не буду!» Мабуть, Сергій Георгійович образився за попередню публікацію в «Голосі України» під назвою «Автостоп» від 18 липня 2012 року. Там йшлося про те, як чиновники «з’їли» автоперевізника, і в цьому матеріалі фігурувало також прізвище С. Крестенкова. Якби ми побили з ним горщики десь на базарі — тоді образа Сергія Георгійовича зрозуміла. Але в даному разі йдеться про коментар пресі посадової особи — і тут уже, даруйте, не до образ. Тим паче, що хотіли з’ясувати у С. Крестенкова про ситуацію на «Центролиті», бо саме він має знати про це якнайкраще, оскільки очолює профільне управління облдержадміністрації. Залишається у нас таке бажання й тепер — можливо, Сергій Георгійович «змилостивиться» на нього вже після цієї публікації.

Тим часом голова Сумської облдержадміністрації Юрій Чмирь, який особисто займається проблемами «Центролиту» з грудня минулого року, доповів про них і керівництву держави. Не так давно Юрій Павлович побував на підприємстві і зустрівся з його трудовим колективом. На зустріч також прибули представники Ощадбанку та криворізького підприємства «Ремжелдортранс». Ощадбанк на сьогодні — найкрупніший кредитор «Центролиту», а «Ремжелдортранс» — потенційний інвестор, готовий викупити сумське підприємство у попереднього власника. Він уже почав вкладати у нього гроші, але через невизначеність ситуації і відсутність «залізних» гарантій не може робити цього по повній програмі.

Тривалий час кредитори не могли визначитись, що для них краще: погодитись на санацію підприємства чи вимагати його банкрутства. «Кошти на «Центролиті» можуть з’явитися лише від виробничої діяльності підприємства, — переконаний перший заступник голови Сумської облдержадміністрації Віктор Чернявський. — Не одразу, поступово, але вони будуть. І це влаштовує всіх, бо регіон отримує працюючий завод, значно зросте кількість робочих місць, кредиторам почнуть відшкодовувати борги. А коли «Центролит» закриємо, ніхто нічого вже не отримає».

Схоже, флагмана галузі знищували свідомо

Із перспективою санації погодилися практично всі, але, за словами Юрія Чмиря, ось уже кілька місяців крутить носом Ощадбанк. Він є головним кредитором, причому значну суму — понад 200 мільйонів гривень — завод винен не обласній філії державної фінансової структури, а центральному офісу у Києві. «Я зустрічався з керівництвом Ощадбанку: головою правління Сергієм Подрєзовим та його першим заступником Денисом Киреєвим — поділився із членами трудового колективу «Центролиту» Ю. Чмирь. — і попередив: якщо найближчим часом не вирішать питання, ми разом із вами приїдемо до Києва і заблокуємо роботу банку».

Представник підприємства «Ремжелдортранс» підкреслив, що новий інвестор уже вклав у «Центролит» 22 мільйони гривень. «Ми сподівались, що на ці гроші буде встановлено нову плавильну піч вартістю 15 мільйонів гривень, а решта — сім мільйонів — піде на погашення зарплати робітникам, — зазначив він. — Однак всі виділені нами кошти «витратили» до останньої копійки, а печі так і не звели». Очільник області повідомив, що проти колишнього директора «Центролиту» прокуратурою порушено кримінальну справу. «Порушили з другої спроби: спочатку не хотіли цього робити», — поінформував людей голова Сумської облдержадміністрації.

Порушити — порушили, та чи притягнуть до відповідальності? Адже з достовірних джерел нам стало відомо, що, завчасно повідомлений про це, спритний екс-директор Ігор К. «доблесно» накивав п’ятами за кордон. Знаючі люди кажуть — дременув неспроста. Адже саме він, не інакше як за чиєюсь підказкою, свідомо і цілеспрямовано знищував одне з найпотужніших виробництв галузі. Схоже, ливарний флагман комусь дуже і дуже муляв очі. З якої причини — здогадатись неважко.

Тим паче Ю. Чмирь вважає, що у підприємства є всі умови, аби поновити роботу і стати успішним. Є замовлення, є інвестор, готовий вкладати гроші у виробництво. «Ніби все є, а вперед не рухаємось, — скаржиться керівник області. Чому? Не можу зрозуміти!».

Підкажемо, де була собака зарита. За словами голови профспілкового комітету «Центролиту» Івана Каравая, каменем спотикання на шляху реанімації підприємства стала кандидатура його керівника на період санації. Саме через це так довго не можуть домовитися головні учасники процесу: Ощадбанк та «Ремжелдортранс». План санації «Центролиту» та керуючого санацією мали затвердити на засіданні Господарського суду області вже бозна-коли, але прийняття рішення відкладали декілька разів. Останнє засідання суду відбулось 27 вересня. За день перед цим голова облдержадміністрації Юрій Чмирь знову побував на «Центролиті» і взяв участь у засіданні ради кредиторів, яке там проходило. Чітка і принципова позиція очільника Сумщини нарешті дала результат: Господарський суд області таки затвердив план оздоровлення «Центролиту» та керуючого санацією. Ним став місцевий фахівець Євген Корнілов. Після цього інвестор пообіцяв заводчанам стабільну роботу і регулярну зарплату.

А вже за чотири дні план санації та графік погашення заборгованості із заробітної плати на «Центролиті» поклали на стіл голові Сумської облдержадміністрації Юрію Чмирю. Мітингові пристрасті на заводі вляглись, і найближчим часом він розпочне повноцінну роботу.

Владислав ЖМУРКОВ, Володимир ЧEРНОВ.

Сумська область.

Фото Володимира КОВАЛЕНКА.

ДОВІДКОВО

На сьогодні сукупний борг підприємства перед 17 кредиторами становить — вдумайтесь тільки! — майже 300 мільйонів гривень. Заборгованість із заробітної плати сягнула восьми мільйонів без нарахувань. Кількість працівників порівняно з найкращими часами скоротилась у дев’ять (!) разів. За словами голови профкому «Центролиту» Івана Каравая, починаючи з березня цього року, людям не платять жодної копійки, а перед цим протягом півроку виплачували з панського плеча щомісяця лише по 200—400 гривень — чи то відступного, чи то жебрацького.

До речі

На жаль, лише одним «Центролитом» проблема в Сумах не вичерпується. Станом на 1 вересня сукупний борг із заробітної плати сягнув в обласному центрі 30,5 мільйона гривень. Порівняно з аналогічним минулорічним періодом, він збільшився на 8,6 відсотка. Причому тільки за один місяць — за серпень — сумські роботодавці винні людям 1,2 мільйона гривень. Тривожить той факт, що «зарплатні» борги зростають здебільшого на економічно активних підприємствах. За рік вони збільшились в 1,6 разу, а за дев’ять останніх місяців — удвічі.

Детальніше тут: http://www.golos.com.ua/Article.aspx?id=268601