Надворі дощ, +2... В машині сухо, тепло і музика...
Без пригод доїхали у передмістя Парижа на розвантаження. Звичайна промзона, звичайний вантажний хаб. Розвантажили швидко... Розповідати нічого.



Далі рухаємось за черговим вантажем. Шлях лежить через Париж. Я не тішу себе зайвими ілюзіями. Таке авто, як наше, в центр просто не пустять. Але через частину міста ми все ж проїхали. Якщо провести аналогію з Сумами, то це, приблизно, як проїхати від аеропорту через Прокошку і Харківську на виїзд мимо Хімпрому )))



В повному розумінні - Парижу я не бачив (Ейфелева вежа, Тріумфальна арка і т.д.), але географічно я тут був )) Залишимо це на майбутні подорожі в іншому форматі, якщо до них колись дійде справа.



Але цікаві фрагменти в око все ж таки впали: теплоходики на річці Сена, аеропорт Шарль Де Голль, парк Астерікс...



Коли їхали мимо аеропорту, то проскочили через декілька коротких тунелів. Як виявилось, це не просто тунелі, а злітно-посадкові смуги і руліжні доріжки. І вони проходят просто над шосе! На скрінах це добре видно. На жаль в цей час ніхто не злітав і не сідав. Мабуть видовище не з рядових...



Завантажились поблизу міста Arras продукцією на заводі Bonduelle.



І ось тут вразив такий факт: в маленькому французькому селі, дійсно маленькому, будинків на 100 максимум, стоїть завод і виробляє продукцію, яку знає вся Європа. Причому село виглядає дуже просто, я б навіть сказав непрезентабельно (фото), але дорога на 5+ і є навіть світлофори!



Все. Кордон. Прощавай Франція (( Ти прекрасна!

Один момент щодо французьких кордонів. З якого боку ми б не виїжджали з цієї країни, абсолютно всюди робляться якісь дорожні роботи. Саме перед кордоном. Точніше сказати, створюється видимість дорожних робіт. От чесно! Є знаки, є техніка, технологічні парканчики, відбійники, а самих робіт і працівників немає. З якою метою це робиться - двом кумам не повідомили )) Можливо, щоб обмежити швидкісний режим... Але факт помічено, і не тільки нами, і вже давно ))



А далі, на південь, через Бельгію, Люксембург і Німеччину в Чехію, в пункт призначення поблизу Праги.

Бельгія... Нічим не вразила окрім доріг. Дороги погані. Краще українських, звичайно, але на фоні інших країн, значно поступаються. Причому проблема може виникнути несподівано. Їдеш, їдеш... Все рівненько, розслабився... Бац! Яма! Це навіть гірше наших доріг, коли треба просто завжди бути напоготові ))



Міста, села, поля, канали, баржі... Але все сіре і сумне, бо дощ... Нічим цікавим Бельгія не запам'яталась. Та й проїхали ми її всього за чотири з половиною години. Взагалі, скільки там тієї Європи... )))



Про Люксембург сказати майже зовсім нічого. Поки я протирав скло об'єктиву, він вже закінчився ))) Я, звісно, шуткую, але ділянка маршруту через Люксембург зайняла всього 50 км. Сніг на полях давав зрозуміти, що ми вже в холодній частині Європи. А от якість дорожного покриття одразу після прикордонного знаку стала на порядок краще.

Фото зробив зовсім мало - погода не сприяла. Навіть зачекінитись не зміг. З тарифами Водафона в цих країнах - 30 грн за 1 мегабайт! - нехай воно горить ))



Спимо вже в Німеччині. І не де-небудь, а в місті Ramstein! "Du. Du hast. Du hast mich. Du hast mich gefragt...." )))) Хто б міг подумати!
Тілль Ліндеманн, давай до нас на паркінг )))

Ну і, звісно, послухали найвідоміші твори гурту Rammstein, що значно виправило враження від сірого дощового дня.

Далі буде...

Попередні нотатки тут
Частина 18
Частина 19
Частина 20