Відділ періодичних видань Сумської ОУНБ продовжує ділитися з читачами найцікавішим з літературно-мистецьких журналів. Сьогодні мова піде про забутого «Українського Моцарта» XVIII століття, славетне ім’я якого повернулося на Батьківщину з здобуттям незалежності України.

      Максим Созонтович Березовський (1745 – 1777) увійшов в історію української музики як яскравий представник бурхливої, переломної для всієї світової культури епохи, що знаменувала собою перехід від бароко до класицизму. Український геній поєднав у своїй творчості тогочасний досвід західноєвропейської музичної культури з національними традиціями хорового мистецтва.

      Далеко не кожній творчій особистості судилося стати виразником настроїв свого часу, його «візитною карткою».

      Народився майбутній композитор у Глухові на Сумщині в козацькій родині, в місті, де виховувалися музики для роботи при дворі російських імператорів. Початкову музичну освіту Максим здобув у відомій співочій школі рідного міста. Продовжив навчання у Києво-Могилянській академії, де й почав писати власні хорові концерти, музичні твори [1].

      1758 року – через виняткові вокальні дані відряджений до Петербургу, де став солістом у придворній співацькій капелі князя Петра Федоровича. Там познайомився з тогочасною європейською музикою. У 1759 – 1760 роках виступав як співак-соліст в Італійській оперній трупі в Оранієнбаумі та Петербурзі [1].

     Навесні 1769 року Максим Березовський відряджений до Італії для навчання у Болонську Філармонічну Академію – найбільш престижний музичний заклад XVIII ст., де навчалися кращі музиканти Європи того часу.

      У цей час Березовський знайомиться із графом Олексієм Орловим, братом фаворита Катерини II Григорія Орлова. Граф звернув увагу на освіченого співвітчизника і частенько замовляв йому музику. Грошi, якi Березовський отримував вiд Орлова, були для нього, по сутi, єдиним засобом iснування.

      Окрилений своїми світовими успіхами, 1774 року композитор виїхав до Петербургу на одному з кораблів ескадри Орлова. Проте там на композитора чекали самі розчарування. Академік Музики, якому професори передвіщали світову славу, а творами захоплювалися тисячі європейських слухачів, виявився просто непотрібним при дворі Імператриці Катерини ІІ [2].

      22 березня 1777 року композитор трагічно пішов із життя. Існує ще версія про самогубство композитора, проте вона не є документально підтвердженою.

      Березовський – найталановитіший український композитор ХVIII століття – помер у розквіті життя у повній самітності та бідності. Його передчасна смерть не викликала жодного відгуку в музичному середовищі, яке неодноразово використовувало його талант, виконавську майстерність і творчість. Березовський – автор духовних концертів, які написав після повернення з Італії (найбільш популярний концерт «Не кидай мене на час старості»).

      Не менш трагічна доля судилася його творам, які або припадали пилом, або взагалі були знищені разом з портретами. Більшість творів Березовського існували лише в рукописах. Були видані тільки поодинокі композиції, які, власне, й принесли йому світову славу [1].

       На рукописах різних його творів знаходимо дату та місце їхнього створення. Так, віднайдена лише у ХХ столітті Соната для скрипки і чембало датована 1772 р. із вказівкою місця написання — Піза, а єдину відому нам оперу «Демофонт» композитор створив 1773 року у Ліворно, спеціально для карнавалу. Чотири відомі нам номери з цієї опери свідчать про неабиякий композиторський талант Березовського, а духовні концерти займають чільне місце у творчості композитора, і були підняті, як жанр, до найвищого музично-художнього рівня.

      Геніальне музичне обдарування та раптова смерть у розквіті творчих сил об’єднує  долю Максима Березовського та Вольфганга Амадея Моцарта. Тому часто музикознавці називають Березовського «Українським Моцартом» та часто порівнюють з ним. Проте на відміну від свого австрійського колеги, творчість композитора залишається малодослідженою, чимало його музичних творів вважаються загубленими…
Головне, що дивує: чому в спадщині видатного, визнаного в Європі й Росії композитора залишилося всього лише декілька хорових творів? Можна припустити, що так ретельно знищити твори, які виконувалися у всіх православних храмах світу, могла тільки влада [3].

      Взагалі, художник і влада – серйозна, невичерпана тема, котра рано чи пізно ставить кожного творця перед вибором, у якому художник завжди складає іспит на моральність [3].

      Виникає ще більша загадка: а яке відношення він мав до влади? Чому так рано помер – у 32 роки? І хто за цим стоїть?

      Ось такі запитання ставив перед собою Юрій Ляшенко – автор драми «Обірвана мелодія», яку пропонуємо до вашої уваги.

      Ляшенко Ю. Обірвана мелодія: кіносценарій // Дніпро. – 2008. – № 1-2. – С. 63-136.

      «Обірвана мелодія» – не біографічний твір, хоча багато фактів узяті з біографії Максима Созонтовича, розповідає сучасникам про національну та соціальну трагедію невизнаного на батьківщині геніального самородка.

      У кожного Моцарта – свій Сальєрі… Березовському Юрія Ляшенка природа дала ТАЛАНТ, але позбавила імунітету проти підлості, зради, підступності… Він - антипод негідникам усіх часів! [3]

      З здобуттям незалежності, в Україні вперше на державному рівні відзначалося 250-річчя від дня народження Максима Березовського (1995). Відбулися численні концерти, присвячені його творчості. У Глухові встановлено пам’ятник ВЕЛИКОМУ КОМПОЗИТОРУ.
     
      Використані джерела:

[1] Березовський Максим Созонтович [Елетронний ресурс] : Вікіпедія: вільна енциклопедія: вебсайт. – Електрон. дані та прогр. – Режим доступу:
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D1%81%D0%B8%D0%BC_%D0%A1%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 (дата звернення 15. 08.2021). – Назва з екрана.
 [2] Асадчева Т. Максим Березовський – забутий музичний геній зі світовим ім’ям [Електронний ресурс] // «Вечірній Київ»: вебсайт. – Електрон. дані та прогр. – Режим доступу: https://vechirniy.kyiv.ua/news/46089/ (дата звернення 15.08.2021). – Назва з екрана.
 [3] Ляшенко Ю. Обірвана мелодія: кіносценарій // Дніпро. – 2008. – № 1-2. – С. 63-136.