Нам 70+. Місія незмінна – врятувати і допомогти
Про роботу ТОВ “Сумський обласний центр служби крові” розповідає його директор Наталія Трофименко.
– Наталіє Володимирівно, очолюване Вами товариство вважається одним з кращих в Україні за комплексом показників. Завдяки чому вдалося їх досягти?
– В основі нашої результативної роботи основний критерій – форма власності. Завдяки ефективній співпраці влади і бізнесу ми напрацювали єдину в Україні європейську модель донорства.
Відлік цього процесу розпочався 2009 року, коли ПРАТ “Біофарма” викупило 75 відсотків акцій, решта 25 належить Сумській обласній раді. Ми не фінансуємося з жодного бюджету. Інвестори вклали в наш центр більш ніж 2,5 млн дол. США, що дозволило впровадити міжнародні стандарти якості та забезпечити 100% безпеку для донора та реціпієнта.
Наш центр – це унікальне для України підприємство. За рівнем матеріально-технічного оснащення він вигідно вирізняється з поміж більш як 25 подібних установ. Ті, хто до нас приїздять, не приховують свого захоплення. Але не варто забувати і про інші аспекти роботи, насамперед кадровий. У центрі працюють висококваліфіковані і віддані справі спеціалісти, які розуміють своє високе призначення.
Центр забезпечує компонентами донорської крові пацієнтів 33 лікарень області. А це близько 3000 реціпієнтів щороку.
– Охарактеризуйте донорський рух Сумщини.
– Донорство в Сумах – на піднесенні! Більше того, за низкою показників маємо рекордні результати, що перевершують європейські та світові.
Найголовніший критерій оцінки ефективності нашої роботи – кількість донацій (здач) крові та її компонентів. За рекомендацією Всесвітньої організації охорони здоров’я (для забезпечення хворих) за рік повинно бути від 40 до 50 донацій на 1000 населення.
У країнах з високим рівнем розвитку станом цей показник становить 36,8, середнім – 11,7, низьким – 3,9. В Америці – близько 100. В Україні – 14,9. Щодо міста Суми, то в 2014 році мали цифру 80,2, в 2015 – 153,4, а на кінець минулого року – близько 160(!). Ви бачите, наші Суми буквально є донорською столицею. Такого результату не має як жодна країна Європи і світу, так і жодне місто. І це при тому, що кількість населення в області невпинно скорочується.
Передбачаю запитання: завдяки чому? Відповідь проста – завдяки постійній, копіткій, цілеспрямованій агітаційній та роз’яснювальній роботі.
– Деталізуйте, будь ласка.
– Насамперед маємо прямі зв’язки з первинними донорськими осередками. Їх хоч і небагато, однак є. У першу чергу у Сумському машинобудівному НВО, “Сумихімпромі”, де нараховується відповідно 800 та 200 донорів. Зберігся осередок на заводі “Насосенергомаш”, низці інших підприємств.
Значний акцент на індивідуальній роботі. Зараз у комп’ютерній базі є “донорська” інформація про 33 тисячі городян, які регулярно здають кров та її компоненти. Постійно проводимо акції за участі представників різних підприємств, служб, організацій. До речі, ми запровадили своєрідну моду – стало доброю традицією приходити до нас цілими колективами “відзначати” професійні свята… Благодійною здачею крові.
За потреби ми готові поставити донорську кров будь-якої групи, і не було жодного випадку і, сподіваюся, не буде, аби не змогли допомогти.
– Все ж трапляються форс – мажорні ситуації?
– Так. Буває, що доводиться посеред ночі замовляти таксі аби привезти донора з тією групою крові, яка потрібна хворому. Інколи впродовж кількох годин закінчуються запаси крові тієї чи тієї групи, а її потребує оперативний пацієнт. Тому максимально передбачаємо будь-які “пожежні” випадки.
Потреба в крові була, є і буде. Тим паче зараз, коли чимало кадрових донорів уже вийшли на пенсію, хворіють і не можуть продовжувати шляхетну місію. Тож їхнє місце повинні зайняти інші добровольці, які б продовжили героїчну естафету. Кожен донор – це справжній герой, бо рятує чиєсь життя. Незалежно від того, як здає кров: з благодійних міркувань чи за кошти.
ІД
