15 квітня 2015 року в Сумській обласній універсальній науковій бібліотеці з 10 години дня проходитиме культурологічна акція  «Кобзар» моєї родини».
 

Запрошуємо  шанувальників поетичного слова долучитися до акції:
-прийти з власним «Кобзарем»,
- розказати історію Вашого «Кобзаря»,
- прочитати улюблений вірш,
- сфотографуватися з «Кобзарем».
Усі разом складемо унікальну мапу «Кобзарів» Сумщини:
Книжки, що стала частиною нашого Дому
і  Людей, які запалюють вогні у нашому Домі з іменем Україна.

Із  Сумщиною(Чернігово-Сіверщиною, Наддніпрянщиною і Слобожанщиною), людьми нашого краю Тарас Шевченко був  тісно зв’язаний обставинами свого життя. Мав добрих друзів  із числа наших земляків( родина Лазаревських( мати і шестеро братів-соколів ) із Гирявки, родина Огієвських із Кролевця, брати Григорій, Денис, Федот Ткаченки з Груні, брати Олексій і Максим Залеські з Лебедина, Петро Соколов із Славгорода, Григорій Вашкевич із Шумського і ще багато з ними). Шевченко був старшим боярином на весіллі славнозвісного письменника, вченого-поліглота, громадського діяча родом із Воронежа Пантелеймона Куліша і Олександри Білозерської( письменницький псевдонім Ганна Барвінок) . Найвірнішом  другом-братом  для поета і живописця став  Михайло Щепкін, геніальний актор і талановитий письменник, який неперевершено читав поезію Кобзаря, зокрема «Думи мої, думи мої».  Йому, М.Щепкіну, Т.Шевченко  присвятив  вірші «Чигрине,Чигрине», «Заворожи мені, волхве» і поему «Неофіти». Згадаймо, що у 1821 рокі в Полтаві  Михайла Щепкіна спільними заходами  викупили із кріпацтва  поет  Іван Котляревський, брати Микола Рєпнін і Сергій Волконський, які походили із українських козацько-старшинських  родів і  були прихильниками  республікансько-автономістичних  ідей.  Зустріч  Шевченка   у Нижньому Новгороді  з  Щепкіним, а також із декабристом С.Волконським ( офіцером Сумського гусарського полку, який відвідував наше місто) вилилася у історіософічну поему «Неофіти», присвячену «першим будителям свободи»( Т.Шевченко).
      
Серед наших земляків  є  і видавці  творів Тараса Шевченка. Згадаймо й  сум’янина  Івана Лисенкова, який видав  двічі «Чигиринський Кобзар і «Гайдамаки»(1844 і 1867рр),  вороніжця Пантелеймона Куліша і конотопця Данила Каменецького - редакторів і видавців «Кобзаря»1860 року,  роменця Григорія Вашевича, який спільно із М.Костомаровим  підготував до друку найповніший на той час «Кобзар» Шевченка(1867 р.)  Пантелемон Куліш , ще у час поетового заслання і заборони друкувати його твори, вмістив  без підпису в  збірнику «Записки о Южной  Руси» Шевченкову поему «Наймичка»,   в підручнику для недільних шкіл «Граматка» - окремі твори з циклу «Псалми Давидові». З участю Куліша опубліковано кілька поезій Кобзаря в альманасі «Хата»(1860 р.) і в  журналі «Основа»- драму «Назар Стодоля» і частину поеми «Мар’яна – черниця».  З  Данилом  Каменецьким  пов’язаний такий видавничий факт. Він  виправив текст  відповідно до вимог цензури  і  при цьому таки зберіг  деякі новостворені  авторські варіанти. Уривки, вилучені ж цензурою, Каменецький  надрукував на окремих аркушах, які були наклеєні в  кількох  примірниках  «Кобзаря»  поверх цензурних крапок.
     
Друзям і приятелям із нашого краю Тарас Шевченко дарував «Кобзарі» із підписами і присвятами. Це і М.Щепкіну, і Г.Огієвській, і  братам  Лазаревським.
   
Про визначальний вплив «Кобзаря» Тараса Шевченка на  творчу долю  митця і  громадянина поміркуймо  на прикладі  трьох  видатних постатей земляків.
    
1. У містечку Глинськ гурт української молоді на чолі  із Миколою Міхновським, а серед них і Борис Грінченко, заснували таємну політичну організацію «Братерство тарасівців» і склали присягу на вірність самостійній  Україні в Каневі на Чернечій горі.
     
2.  З вуст  свого першого вчителя Бориса Грінченка , який у 1884-85рр. працював у Нижній Сироватці, вперше Кобзареве слово почув школярик Василь  Кричевський. Це слово  зоріло для всесвітньовідомого митця протягом десятиліть  творчого життя. Шевченкіана ж Василя Кричевського вражає  мистецькими обширами й новаторством. Це – створення музеїв Т.Шевченка, кінофільмів за мотивами творів Кобзаря, листівок  на слова поета з портретом Т.Шевченка.
       
3. За відмінне навчання у Гадяцькому повітовому училищі батько подарував сину Никанору Онацькому «Кобзар» Тараса Шевченка. Згодом  художник і педагог Онацький здійснив паломництво на Чернечу гору до  Тараса Шевченка, щоб відкрити в собі потужні  джерела  українського митця і громадянина, натхненого Кобзарем.  Онацький протягом життя збирав і зберіг Сумську Шевченкіану, збагативши нею музеї Лебедина,Сум, Канева і Києва. Він єдиний,хто за фотографував  Івана Ядловського  з родиною(беззмінного і вірного доглядача могили Поета, першого екскурсовода на Чернечій горі і в світлиці Т.Шевченка, створеної за проектом охтирського педагога і науковця Василя Гнилосирова). Онацький добре опанував мистецтво автопортрета й офорта (відомий  офорт «Хата біля Тарасової гори в Каневі(1911р.), з нього виготовлена листівка у Гадячому). У 1920-ті рр. Н.Х.Онацький  зустрічався з родиною Петра Соколова в Тростянці , з  104-річним  лихвинським  садівником Миколою Денисенком, у хаті якого жив Шевченко і де був написаний вірш «Ой по горі роман цвіте». Митець першим порушив питання про збереження пам’яток, пов’язаних із перебуванням Т.Шевченка  на Сумщині. Спільними зусиллями Никанора  Онацького ( організатор)  й Івана Кавалерідзе (скульптор)  у Сумах 1926 року було встановлено пам’ятник Т.Г.Шевченку.
     
2015 рік – 140 років із дня народження  Никанора Харитоновича Онацького, музейника, письменника, археолога,етнографа, педагога. І  95 років його дітищу – художньо-історичному музеєві.  А в Сумах НЕМАЄ  навіть  меморіальної дошки  нашому видатному землякові.  Насправді, Н.Онацький заслуговує на ПАМ’ЯТНИК від вдячних сум’ян  і на МУЗЕЙ Никанора Онацького, в якому  має бути зібрана вся його мистецька, наукова, літературна і педагогічна  спадщина, котра репрезентувала би сумську сторінку  епохи Українського відродження початку ХХ ст. Знакомитою є когорта митців, друзів й однодумців Онацького,  які разом творили нову модернову Україну. Це – Стефан Таранушенко,  Василь і Федір Кричевські, О.Олесь , Іван Кавалерідзе, Микола Макаренко, Микола Хвильовий, Остап Вишня, Яків Мамонтов, Георгій Майфет, Роман Шевченко… І всі вони з наших країв.

Тарас Шевченко  і його»Кобзар» є ознакою сучасності і молодості. Ця книжка є у майже кожному домі. По ній училися читати – у прямому і переносному значеннях. У ній відкривали і відкривають  через Кобзаря …  себе, щоб
- Здійснити свою мрію,
- Любити  людей та об’єднувати  друзів,
- Вчитися і досягати  в праці і творчості  радості й успіху,
- Відкривати і берегти в собі Україну,
- «.. чистих серцем – коло їх постав Ти ангели свої! Щоб чистоту їх соблюли!
Мені ж, о Господи, подай любити правду на землі і друга щирого подай!»(Т.Шевченко).

Співорганізаторами акції виступили Сумська обласна універсальна наукова бібліотека,  Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, Громадська організація «Центр розвитку територій та соціального маркетингу «ТРИТОРІЯ».

Контакт за тел. : +38(0542)650488 (відділ краєзнавчої літератури та бібліографії СОУНБ);  +38( 099)0462499( лабораторія з проблем національно-патріотичного виховання Сумського ОІППО).