В е л и к е   с е р ц е
Присвячене Т. Г. Шевченку
Мріяв про свободу для свого народу
І для всіх народів на святій землі.
Кобзарем, що вийшов з козацького роду,
Прославляв  Украйну, що була ві млі.
Лихо ще з дитинства та сирітську долю
Геній ніс у серці через все життя.
Не згасала тяга до знання і волі,
Творчість не убило горісне буття.
Наостанок мріяв про садок і хату,
Про родину, діток у своїм садку.
Та пекуча злоба до панів пихатих
Зупинила кроки до того райку.
В сорок сім сгоріло серце у поета,
Що боліло горем скривджених людей.
Калиновим словом він мандрує світом,
Надихає людство мудрістю ідей.