У Нелідівському районі N-скої області є село Капустіно, коло якого тече чарівна річечка Листвянка, а навкруги на сотні кілометрів розкинулись вікові ліси. Перед розвалом Радянського  Союзу, коли майже всі люди повтікали до міст, у селі залишилось біля двадцяти осель, півсотні робочих рук, колгосп занепав, землі позаростали бур΄янами, хоч вовком вий.  У господарстві залишилась стара конюшня і півтора десятка коней, яких порав, пестив і доглядав конюх Петро Мордалай, найпотрібніша людина околотку. Коні, як і люди, особливо не перетруджувалися. Серед цього маленького табуна був красень Орлик: дончак, чорної масті, з білими чобітками, зірочкою на лобі. А хитрющий та підступний – немає слів. На роботу його міг спіймати тільки Петро і то, коли був не під «мухою». А так, як конюх Мордалай ніколи не був тверезий, то і Орлик жив вільним життям на лугах, пасовиськах, лісових галявинах. Приходив до конюшні тільки вночі, щоб поспілкуватися з сородичами, попити ключової води і потертися боками та гривою об двохсотрічний в΄яз, який своєю розкішною кроною закривав половину двору конюшні і водопою.
   Якось перед святом св. Миколая знадобилося Петру поїхати до райцентру, а це тридцять кілометрів бездоріжжя, яке міг пролетіти тільки Орлик.
   Сутеніло. Петро заліз на в΄яза і став чекати, коли ж прийде Орлик чухати свої круті боки, струнку шию, розкішну гриву біля водопою. Чекав, чекав, допив залишок оковитої у грілці та й задрімав.
    Прокинувся тільки від іржання коней у конюшні і побачив чорнючу пля-му у темряві, яка терлася і терлася об в΄яза, аж сапучи від задоволення. Петро зібрався, прицілився і сіганув з дерева у темряву, вчепившись мертвою хваткою у гриву Орлика, який від несподіванки дико заревів, стрибнув, галопом пронісся повз конюшні метрів п΄ятдесят і впав з усіх ніг. У сутінках конюх розчепив онімілі пальці, знепритомнів… Він сидів верхи на величезному ведмедеві, який від несподіваної зустрічі, пробіг шалений крос, рясно його помітивши, випустив дух…
   А коло конюшні Орлик пив п΄янку холодну воду, гомонів з своїми по-братимами про цікаву історію з Петром Мордалаєм і ведмедем, яку йому вдалося побачити на власні очі.

                    Анатолій Бойко
  31.01.2008 року