Кожен з нас має свої, нехай неусвідомлені, мірила життєвого успіху. Якщо живеш не так, як хочеться, а всього лише як можеться, якщо зовнішні обставини сильніше за людину, навіть тоді треба пам'ятати про свою душу, щоб своєчасно помітити, якщо з нею щось не те коїться. Корисно час від часу уважно дивитися на своє життя ніби зверху, соромлячись суєти і дріб'язковості, жадоби й користолюбства, в яких людина може зав'язнути. Для чого це робити? А для того, щоб не не зрадити самого себе. Хотілося б нагадати про все це начальнику відділу Нова Слобода Віктору Васильовичу Заточному. Він не тільки забув про власну душу у гонитві за привабливими матеріальними благами, а ще й сприймає цей свій біг за задоволеннями життя як її справжній напрямок та мету. У сьогоднішніх тривожних і навіть трагічних обставинах, які пов’язані з подіями в Україні, Віктор Васильович цинічно покращує свій добробут, сприяючи в незаконному переміщенні через російсько-український кордон товарів широкого вжитку, автотранспорту, та окремих громадян. Путнику, що рухається по нескінченній пустелі, частенько ввижаються міражі, коли не витримує виснажливої напруги людська свідомість. Біжать години, тижні, але навколо, скільки бачить око, піски та пустеля… Будьте впевнені, гроші, отримані користолюбцем в погонах, як ті самі незабутні міражі в спекотній пустелі, перетворяться в ніщо, прокинутися крізь пальці, подібно піску.