А політичний і військовий відхід гетьмана Івана  МАЗЕПИ  від російського царя ПетраІ спонукав останнього на перенесення столиці з Батурина саме в Глухів. Місто тоді стало  столицею Гетьманської та Лівобережної України, резиденцією гетьманів Івана  СКОРОПАДСЬКОГО, Павла ПОЛУБОТКА, Данила АПОСТОЛА, Кирила РОЗУМОВСЬКОГО.

Іван Скоропадський  гетьманом став вже у доволі поважному віці - у 62 роки. Був патріотом свого часу, таємно співчував намірам Івана Мазепи, намагався пом’якшити покарання старшин- «мазепинців».



Став одним з найбільших землевласників України, мав значну кількість промислових закладів. Помер Іван 3 липня 1722 р. і був похований у Гамаліївському монастирі, в якому нині розміщена виправна колонія.

Одержавши звістку про смерть Скоропадського, Петро I велів керувати Гетьманщиною полковнику Полуботку спільно з генеральною старшиною, радячись у всіх справах з Малоросійською колегією.



У 1723 р. за сприянням Павла були складені так звані Коломацькі петиції – звернення до Петра І з вимогою відновлення давніх прав України. Та у відповідь Полуботок був викликаний до російської столиці – Санкт-Петербургу, де був заарештований і помер у 1724 р. у в’язниці.

У 1725 р. помер Петро І, і небезпека нової війни з Туреччиною примусила російський уряд піти назустріч українським вимогам. У 1727 р. була скасована Малоросійська колегія і були проведені вибори гетьмана. Ним став миргородський полковник Данило Апостол.



У 1734 р. Апостол домігся повернення в Україну під гетьманську булаву запорозьких козаків з-під турецького підданства, які заснували Нову Січ на р.Підпільній.

Кирило Розумовський був «обраний» гетьманом за наказом Єлизавети у 1750 р. Та основний час він проводив у Петербурзі, де став президентом Академії наук, а керувала Гетьманщиною в основному козацька старшина.



Кирило зміг домогтися деякого розширення автономії, зокрема у Росії справами Гетьманщини став займатися не Сенат, а Колегія іноземних справ. Київ та Запоріжжя знову підпорядковувалися гетьману.