Сумський обласний театр драми та музичної комедії ім.. М.С.Щепкіна презентував одразу чотири посткарантинні прем'єри

Рестарт 87-го театрального сезону відзначили великим концертом майстрів театру «Від щирого серця».

Двома днями пізніше на Малій сцені глядачам було представлено виставу «Що трапилось у зоопарку…» за п’єсою відомого американського драматурга Едварда Олбі у постановці режисера Романа Козака.

Ще днем пізніше вже на головній сцені театру відбулася прем’єра спектаклю «Гедда Габлер» за однойменною п’єсою великого норвезького драматурга Генріка Ібсена, режисером якої є Лінас Зайкаускас.



«Що трапилось у зоопарку…»
Твір, написаний у 1958 р., класика у жанрі абсурду. Сумскькі поціновувачі театру вже знають, що ім'я Роман Козак на афіші – запорука цікавого і нетривіального погляду на ту чи іншу п’єсу. За словами режисера, вони дещо (хто подивиться виставу і прочитає оригінал, зрозуміють, що кардинально)  змінили напрямок думок глядача.



Творчій дует Романа Козака та Юрія Онопрійка змушує глядача замислитись на своїм сприйняттям світу, чи він є справжнім, чи це "зоопарк", чи ми живемо, як хочемо, чи як нам те диктують правила, чи знаємо ми самі себе.



Кожен з нас має право на те, щоб дізнатися, що ж трапилося у його власному зоопарку. А щепкінці підштовхнуть.

«Гедда Габлер»
Чи здатна людина на вчинки, які напряму суперечать загальноприйнятим нормам суспільної моралі? Чи зможе окрема особистість витримати суд совісті, який неодмінно приходить до кожної нормальної людини після того, як вона відважується на ганебний вчинок?

Чи може зло бути красивим? Чи варто взагалі говорити про естетику того, що люди звикли заносити до категорії «антидобра»?



Цілою низкою подібних питань переймались інтелектуали Західної Європи у другій половині 19-го століття, намагаючись якось систематизувати стосунки між людиною і сонмом християнських ідей, що в той період вже зазнавали серйозної руйнації.

Саме в цей час з’являється п’єса Генріка Ібсена «Гедда Габлер» як художнє віддзеркалення духовної кризи, у яке потрапила європейська спільнота за кілька десятиліть до початку Першої світової війни.

Спершу твір великого драматурга був сприйнятий театральними колами Європи досить прохолодно. Однак з плином часу мислячий прошарок суспільства почав потроху «прозрівати», відкриваючи для себе постать митця шекспірівського масштабу. Не випадково головну героїню п’єси Гедду Габлер порівнюють з жіночим Гамлетом. Адже у цій неординарній особистості, як і в серці її чоловічого двійника, немає примирення з оточуючим світом.

Гедда не бажає жити за прийнятими правилами. Час від часу вона дозволяє собі те, що йде всупереч суспільним заборонам. Її воля не підкоряється диктату ззовні. Тому вона й обирає фінал, який назавжди пориває її зв’язки з довколишніми стосунками.

Чи правильно чинить Гедда, обираючи собі альтернативний шлях? Про це й має поміркувати глядач, передивившись виставу «Гедда Габлер» на сцені обласного академічного театру імені М.С.Щепкіна. Втім, запитань такого роду виникає безліч після перегляду вистави.



Режисер-постановник спектаклю Лінас Зайкаускас підкреслює, що навмисно не ставив наявні акценти, бо п’єса великого Ібсена сповнена загадок і скоріше нагадує натяк на смисли, ніж проголошує їх у готовому вигляді.

Незважаючи на часову віддаленість самої п’єси, її зміст зовсім не затьмарився часом. Між тим, аби осучаснити драматургічний матеріал, Зайкаускас вдався до молодіжного формату вистави. Тим паче, що на сцені грають переважно молоді актори театру, костюмовані співзвучно до модних ритмів сьогодення (сценограф та костюмер – Маргарита Мисюкова).

В спектаклі багато проникливої сучасної музики, а також звучать сольні гітарні композиції найвідоміших зарубіжних зірок, що додає ще більшої переконливості окремим сценічним епізодам.

І наостанок ще одна суттєва деталь: вистава психологічно магнітизує глядача, поглинаючи його увагу від самого початку дійства аж до гучного (в буквальному сенсі слова) фінального акорду. Напевно, це і є однією із ознак справжнього театру.

А вже 3 і 4 липня сумчани побували  на прем’єрі комедійного детективу "8 люблячих жінок" у постановці заслуженої артистки України Олени Зарицької. Це буде зовсім інша історія…