Презентації відбувались у стилі «1:1», кожен розповідав про себе по черзі. Розмова була жвавою, поети спілкувались із публікою, Олекса Бик влаштував міні-концерт для шанувальників.

Сергій Пантюк представив збірку своїх вибраних текстів «Так мовчав Заратустра»:



«Я хочу звернутись до усіх письменників – ідіть до дітей і несіть їм якісну українську літературу. Я є автором 21 книги, деякі введені у шкільну програму. Також пишу книги для дітей. Найвідоміший, напевно, мій текст це «Чітка чечітка», кожне слово якого починається на букву «ч». Також у тексті нема слів, які повторюються. Такий собі взірець анафорного тексту. А історія його ось яка: коли я ще був студентом, у мене виникла суперечка з викладачем, тому що я не ставив розділові знаки, де це було потрібно. Ми посперечалися, якщо я складу такий текст, то він ставить мені «п’ятірки» зі всіх своїх предметів. Цей текст свідчить про багатство української мови. Також була ще одна суперечка, правда уже з російськомовним письменником, який із необачності своєї вирішив сказати, що українська мова – бідна, адже у російській є «тучи», «облако», а у нас лише - «хмари». Так з’явився ще один текст»



Також видавець анонсував свою нову книгу:
«Я передивився всюди – аналогів такій книзі нема. Це буде «Абетка маленького грибника», аби діти одночасно вивчали і букви, і назви грибів. На кожну букву алфавіту віднайдеться назва грибів.»

Олексій Бик почав писати ще школярем, останні 7 років намагались видати його збірку, проте завжди знаходились причини, аби відкласти це: незакінчений рукопис, відсутність дизайнера, коштів, початок війни.



А згодом виникла ідея проекту: видавати книги хлопців, яких зачепила війна. Першими побачили світ збірки Бориса Гоменюка. У збірці «Вірші на руці» також вибрані тексти, більшість із них покладена на музику. Одні написані 10 років тому, іншим лише півроку. Сам же Олекса вважає, що вірші про війну і кохання повинні бути переплетені. Його вірші присвячені побратимам, бійцям-добровольцям, побратиму Фантому, який навчив не помирати на цій війні.



«У 2012 році я написав пісню про добровольців, ще коли на війну не було ніякого натяку. Всі запитували, що за добровольці і звідки взялось це слово і сюжет у моїй голові. Я й сам не знаю відповіді. Вийшло так, що пісня виявилась пророчою. Одні поети пишуть про минуле, а інші – про майбутнє. А ще у кожного поета є тексти, які він терпіти не може. У мене це «Пісня про чорного котика», - анонсував виконання чергових пісень Олексій Бик.