ЗАРПЛАТА


У трамвай людей напхалось –
Їм і ради не даси,
Наче хто в консервну банку
В сім шарів наклав хамси!

Стисло груди, руки спини,
Наче склеїло усіх!
А дівчину до хлопчини
Придавило, мов на гріх:

Груди в груди…  Очі в очі…
Щось торкнулося стегна…
– Що ви робите, юначе?
Запручалася вона.

А той шепче винувато
Щось невиразно просте:
– Це, ви знаєте,  з а р п л а т а…
А зовсім не те… Не те…

Це я в трубку звив купюри,
Щоб не м’ялися вони,
І поклав ще вчора здуру
До кишені у штани…

– Припиніть, – дівчина шепче, –
Недолугу маячню.
Я відчула, наче щойно
Вам добавили платню!