-
Феномен имени
27.04.24 13:57 -
До начала начал
27.04.24 10:38 -
ГЕНЕЗА ТВОРЧОСТІ
26.04.24 11:09 -
Феномен человеческого голоса
25.04.24 12:54 -
Игра Угадай, за что - святой?
24.04.24 14:30 -
ТЕАТР ЧАСІВ ВІЛЬЯМА ШЕКСПІРА
23.04.24 16:36 -
ТВОРЧИЙ ВЕЧІР ПОЕТЕСИ БОГДАНИ ГУСАК
22.04.24 18:39
- 1 из 815
- ››
Василь Івнович Пістренко м.Глухів Сумська обл.Їм памятник - золотий. Землячкам - вдовам
Сумщина творческая. Культура и искусство
ЇМ ПАМ’ЯТНИК – ЗОЛОТИЙ
Землячкам-вдовам присвячується
Їх образи бачу
Щоденно до болю
Усіх пам’ятаю ймена:
Федорки, Софії, Параски і Олі...
Жіноцтва – краси племена!
І де ви, Марфуші?
І де ви, Поліни?
Чи згадують вас і коли?
Ви все віддали для Вітчизни-країни –
По-людськи самі не жили.
І ще йдуть на згадку
Варвари, Наталки
Уляни і Дусі-вдови.
Коханих війна їх в хати не вернула
Вона натворила біди.
Були і Галини, Олени, Марії,
Що теж воювали в труді.
Звичайно, в житті не збулися їх мрії,
Бо тяжко жилося тоді.
Домашні клопоти, і поле і діти
І все своєчасно зроби.
Здавалось: залишилось тільки радіти –
Пішли за гробами гроби.
Селянські красуні,
Що знали роботу
Давно спочивають в землі,
На котрій трудились до сьомого поту
До неї їх теж понесли.
Були серед них і Надії, і Віри –
Надії на краще життя
Любов закінчилась, лишилась зневіра –
Землячки пішли в небуття.
Про кожну окремо
Роман написати б
І пам’ятник всім – золотий.
Вони заслужили, та що там казати,
Вся вдовина армія – люд трудовий.
Землячкам-вдовам присвячується
Їх образи бачу
Щоденно до болю
Усіх пам’ятаю ймена:
Федорки, Софії, Параски і Олі...
Жіноцтва – краси племена!
І де ви, Марфуші?
І де ви, Поліни?
Чи згадують вас і коли?
Ви все віддали для Вітчизни-країни –
По-людськи самі не жили.
І ще йдуть на згадку
Варвари, Наталки
Уляни і Дусі-вдови.
Коханих війна їх в хати не вернула
Вона натворила біди.
Були і Галини, Олени, Марії,
Що теж воювали в труді.
Звичайно, в житті не збулися їх мрії,
Бо тяжко жилося тоді.
Домашні клопоти, і поле і діти
І все своєчасно зроби.
Здавалось: залишилось тільки радіти –
Пішли за гробами гроби.
Селянські красуні,
Що знали роботу
Давно спочивають в землі,
На котрій трудились до сьомого поту
До неї їх теж понесли.
Були серед них і Надії, і Віри –
Надії на краще життя
Любов закінчилась, лишилась зневіра –
Землячки пішли в небуття.
Про кожну окремо
Роман написати б
І пам’ятник всім – золотий.
Вони заслужили, та що там казати,
Вся вдовина армія – люд трудовий.
|
Комментариев
0
|
||
|
Просмотров
1164
|
||
Материалы по теме
- 1 из 3
- ››
Комментировать статью могут только зарегистрированные пользователи. Пожалуйста, войдите или зарегистрируйтесь.