Чого люди кричать?
Від безсилля, люті, а ще - від сліпого, настирливого бажання нав’язати іншим свою волю, чужі, часом непопулярні думки…
Одним словом, крик - це показник безпомічності. Про це знає кожен, хто ходив до школи: навчатися або навчати…
Натомість, людина, впевнена у своїй правді, світогляді, життєвій позиції - говорить твердо, але спокійно. Бо її сила не в децибелах, а в осмисленні, глибинному переконанні, Вірі…
Так само твориться і молитва: в тиші, спокої і зосередженості, бо її мета - не випорснути емоції, а зрозуміти, підтримати, зцілити…
«Давайте не лише язиком поговоримо, проголошуючи написане, але, із розмислом учитавшись, подбаємо ділом сповнити це» - говорив Кирило Туровський. Справді, багатослів’я і зайвий апломб тільки підкреслюють нещирість і кепські перспективи.
Тому, заведена останніми роками звичка «підсилювати» молитву з храмів УПЦ - Московського Патріархату (напр. Спасо-Преображенського м. Сум) трансляцією назовні дуже вже нагадує істерику вчительки, яка втрачає контроль над класом… Втрачає, незважаючи на постійні «інспекції» Кірілла.
Якщо це справді так - може увімкнути гучніше?