Про домашнє насильство не можна мовчати

Алена Касаткина 24 января 2023 в 13:23
Про причини і наслідки домашнього насильства, а також про те, куди сумчанки, які зазнали домашнього насильства, можуть звертатися по допомогу розповідає кейс-менеджерка, соціальна працівниця Безпечного простору для жінок і дівчат ГО “Ліга сучасних жінок” Анна КРАМАР.

r: Статистика свідчить, що рівень домашнього насильства в Україні зростає на тлі війни. Чи є у вас статистика щодо Сум чи області стосовно насильства над жінками?
Анна Крамар:
У 2021 році до поліції надійшло 5441 звернення, за десять місяців 2022 року на лінію «102» було 1136 викликів про домашнє насильство, а до управління соціального захисту – 1780 звернень. На початку війни статистика дещо знизилася (ми не беремо до уваги воєнні злочини, вчинені російськими загарбниками. Частина жінок виїхали за кордон, багато людей стало на захист України і тим самим перестали постійно контактувати одне з одним. Дуже багато речей тоді в нашому житті стало «не на часі»… Але зараз статистика поступово починає зростати. На це впливають різні чинники: це і постійні стреси, і відсутність звичних нам умов життя, і втрата роботи. Але повторюся ще раз: відповідальність за насильство несе той, хто його вчиняє. Адже у людини завжди є вибір: бити чи не бити, знущатися чи ні.

r: Давайте для початку розберемося, що таке домашнє насильство і яким воно буває.
А. К.
Кримінальний кодекс України визначає домашнє насильство як умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.

r: Насильство фізичне – це більш зрозуміло, а як розпізнати психологічне насильство? Чи є якісь маркери стосовно цього?
А. К.:
Випадкова образа, одноразовий конфлікт на тему, куди поїхати відпочивати чи якого кольору шпалери купити, чи навіть повторювані сварки — це не психологічне насильство. Насильство — свідома поведінка, використання власної переваги й контроль постраждалої/ого. Це ускладнює для постраждалих ефективний захист почуттів та інтересів.
Насильству фізичному завжди передує насильство психологічне. У більшості випадків кривдник не переходить до фізичних дій поки спрацьовує психологічне.
Психологічне насильство важче розпізнати й довести.
Для визначення того, що над вами вчиняють насильство, вам потрібно проаналізувати 4 умови, які вивів психолог Єжи Малібруде.
⇑ УМИСНІСТЬ. Тобто, та чи інша дія вчинена відносно постраждалого/ої умисно і цілеспрямовано.
⇑ СПРИЧИНЕННЯ ШКОДИ. При фізичному насильстві зрозуміло – це шкода фізичному здоров’ю. При психологічному – ознаками шкоди є втрата або набір ваги на підґрунті стресу, починаються розлади сну, постійна втома, розгубленість, страх, труднощі з концентрацією уваги та низька впевненість у собі, тривога.
⇑ ПОРУШЕННЯ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ. Обмеження спілкування, пересування, можливості працювати та інше.
⇑ ЗНАЧНА ПЕРЕВАГА СИЛ ТОГО, ХТО ЧИНИТЬ НАСИЛЬСТВО. Це сила не лише фізична, а й психологічна, економічна, це питання влади, статусу, можливостей і т. ін. Частіше за все перший випадок насильства відбувається тоді, коли змінюється рівновага сил у бік кривдника. Наприклад, жінка пішла в декрет, втратила роботу або захворіла і стала фінансово більш залежною від чоловіка.

r: Здебільшого, про домашнє насильство постраждала повідомляє вже тоді, коли у неї не залишається сил це переносити. Буває так, що навколишні бачать або підозрюють насильство. Чи потрібно втручатися у чужу родину, повідомляти компетентні служби про такі випадки?
А. К.:
Постраждалі від насильства можуть мовчати про це з різних причин. Тому важливо вміти помічати ознаки, що можуть свідчити про насильство — для вчасної та ефективної допомоги. Якщо насильство вчиняється щодо дитини, мовчати не можна.
Якщо ви вважаєте, що у родині близьких, знайомих, друзів присутнє домашнє насильство, то спершу ви маєте звернутися до постраждалої сторони (повнолітньої), адже вона має право вирішувати, що робити далі, як діяти чи не діяти у даній ситуації. Ви можете з нею спілкуватися, наголошувати на тому, що те, що відбувається в її родині – не нормально, що такі стосунки – не здорові, що жінка чи чоловік, які опинилися у ситуації домашнього насилля перебувають у стані, який ми називаємо набута безпорадність. Щоб зрозуміти як це працює, варто прочитати про експеримент, який провели в 1964 році Селігман та Майер, вони довели, що безпорадність викликається досвідом не контрольованості. Якщо людина зазнає поразки, попри всі зусилля; переживає важкі ситуації, в яких її дії ні на що не впливають;опиняється серед хаосу, де постійно змінюються правила і будь-який рух може привести до покарання у неї атрофується воля і бажання взагалі щось робити. Після тривалих безрезультатних спроб захисту та звернення за допомогою постраждала/ий переконується в тому, що нічого не вийде, зменшується кількість спроб щось зробити, з’являється депресивний настій та нездатність діяти без допомоги.
Часто люди, які прагнули допомогти таким жінкам, просто опускають руки і кажуть: «Якщо вона від нього не йде – значить нехай так і далі живе, значить її це влаштовує». Це хибна позиція. Ніхто не хоче страждати, ніхто не хоче, щоб його били, знущалися і ображали. Спрацьовує дуже багато механізмів, які тримають постраждалу/ого в таких стосунках. Ви не можете насильно забрати людину з сім’ї, але ви можете нагадувати постраждалій, що ви поряд, до вас можна звернутися у будь-який час з будь-яким проханням, можна показувати, що є вихід з таких стосунків: є гарячі лінії, куди можна зателефонувати; є центри, де постраждалу підтримають психологічно, емоційно, юридично, допоможуть розірвати коло насильства та взяти контроль над своїм життям у власні руки.

r: Прямими постраждалими від домашнього насильства частіше є жінки. Але, так часто буває, що у родині є ще й діти, які живуть у цьому, «звикають» до цього, на такій моделі формується їхня психіка. Як бути у таких випадках?
А.К.:
Усе правильно. Від насильства потерпають не лише ті, на кого воно безпосередньо направлене, а й ті, хто знаходяться поруч, хто є свідками. Біль свідка багато хто відчув на собі, читаючи новини з Ірпеня, Бучі, Оленівки… В сім’ї такими свідками можуть бути діти. Вони це важко переносять. Італійські дослідники довели, що дитина, яка бачить насильство, переживає важче, метафорично осиротіває, ніж дитина, яку один з батьків б’є, а інший – втішає.
Діти відчувають свою безпорадність, часто вважають себе винними у тому, що тато знущається з мами. «Я не вивчив уроки, я не помила посуд, я не скала іграшки, тому батьки сваряться».

r: Чому не можна замовчувати насильство?
А. К.:
Все дуже просто – бо не покараний кривдник/ця знову вчинить насильство і воно може набирати обертів. Іноді жінки, особливо коли є фізичне насильство, можуть викликати поліцію, пишуть заяву на кривдника, а потім, після примирення хочуть забирати її назад у надії на те, що все буде, як у людей, що ми станемо щасливою родиною і він зміниться. Або можуть боятися, що після цього стане ще гірше, кривдник почне мститися.
Зараз наше законодавство змінилося, на щастя, і якщо хтось написав заяву про домашнє насильство, то її вже не можна забрати.

Звернутися за допомогою до Безпечного простору для жінок і дівчат ГО “Ліга сучасних жінок” можуть як мешканки м. Суми, так і Сумської області.

Контакти Простору
Фейсбук
Інстаграм
Телефон 067-53-68-466
Записуйтеся на зустріч!
Фото ГО Ліга сучасних жінок


Матеріал створений у рамках
Програми партнерства у галузі мас-медіа в Україні
IREX/Представництво Ради міжнародних наукових досліджень та обмінів


42
Комментариев
0
Просмотров
1993
Комментировать статью могут только зарегистрированные пользователи. Пожалуйста, войдите или зарегистрируйтесь.