Є проекти, які ти будь-що хочеш реалізувати. Навіть якщо всі проти, бо це нерентабельно, несвоєчасно, нецікаво і ще багато "не". Для мене було НЕможливим спокійно спостерігати як руйнується унікальна пам'ятка, в якій живе душа міста. Коли я вирішила зайнятися питанням реконструкції "Садиби Харитоненка", не отримала жодної підтримки, втім знала - це потрібно моїй громаді та мені як сумчанці, що любить своє місто. Відтоді минуло більше року. Безліч перемовин, створення концепції фахівцями СумДУ, презентація ідеї в Мінкульті, нарешті відвідування пам'ятки архітектури Головою Уряду і Міністром культури, і чітке розуміння - цей камінь вода точить, і я знайду шлях, аби реставрація відбулася. Сьогодні немає іншого виходу, окрім того, аби передати комплекс Глухівському історико-культурному заповіднику. Інакше буде неможливо фінансувати роботи, а їх, повірте, чимало. Садиба буде родзинкою міста, вона прекрасна, має чудову локацію і сповнена історій, які повинні жити. Тому мені справді незрозуміло чому дехто з архітекторів вважає себе уповноваженим розповідати про долю і призначення комплексу, не зробивши жодного кроку назустріч його відновленню. Звісно, легше за все звільнити ділянку у центрі Сум під торговий центр, готель чи житлові будинки, але що ми будемо мати за кілька років, про що будемо розповідати дітям? Я не знаю хто і який шлях обирає, натомість моя позиція така - "Садиба Харитоненка", Альтанка, приміщення краєзнавчого і художнього музеїв, історичний центр міста повинні мати гідний вигляд, бути оновлені, очищені, реконструйовані. Над цим і працюватиму.

Щодо передачі комплексу національному заповіднику "Глухів" - зустрілася з гендиректором закладу Іриною Мошик, разом міркуємо над тим, як сформувати у Сумах науковий відділ заповіднику із відповідним штатом. Підрозділ буде готувати Садибу до масштабного перетворення.

ІД