Прошедшее интервью

Геннадий Иванущенко
Геннадий Иванущенко
85-летие Государственного архива Сумской области

Интервью проводилось: (29.11.2010 09:00 - 10:30)
Задано вопросов 17 Получено ответов: 17
11
Guest

Розкажіть про обласний архів. Що там є, скільки працівників, яка діяльність. Що ви можете назвати вашими найбільшими досягненнями?

28.11.2010 22:02
Геннадий Иванущенко

Почну з останнього. Найбільше досягнення — що ми вижили. Без перебільшення. Бо, коли в бюджетній установі висить оголошення на кшталт “вибачте, але у зв`язку з кризою приносьте свої конверти, марки і папір” - про інше говорити зайве. Ми не унікальні. Думаю, в інших установах те саме.
В архіві працює 55 співробітників. Щоб заощадити час, про структуру, напрямки роботи, контакти та ін. можна ознайомитись на нашому сайті: www.daso.sumy.ua

29.11.2010 11:42
12
Guest

Як фінансується архів порівняно з минулими роками?

28.11.2010 22:03
Геннадий Иванущенко

Я частково вже відповідав на це питання. Якщо образно, то внаслідок недофінансування Державної програми розвитку архівної справи ДАСО недоотримав щорічно біля півмільйона гривень. Для прикладу — встановлення нової системи кондиціювання в архівосховищах коштувало приблизно 400 тис. грн.

29.11.2010 11:50
13
Guest

1.Заступники голови ОДА Цупро, Деркач,Грицай, працювали при Президенті В.Ющенку. Зараз ці особи мають партійні квитки Партії регіонів, як Ви ставитесь до осіб, які переходять з одніє команди до іншої, кардинально змінюючі свої переконання. Чи можна таких осіб поважати?
2. Як Ви ставитеся до того, що батько Президента України Віктора Януковича, Федір Янукович під час Другої світової війни працював в білоруській поліції і відправляв людей на роботи у Німеччину.

28.11.2010 22:05
Геннадий Иванущенко

1. Особистий вибір важко коментувати. Для мене поняття “команда” носить умовний характер. Вважаю, що державний службовець служить не командам, а Україні. “Напряму”. Отже, дивлячись для чого? Якщо для збереження кар`єри то не схвалюю.
2. Інформація мені відома. Але архівіст в першу чергу шукає посилання на першоджерело, а потім перевіряє.

29.11.2010 12:06
14
Guest

Розкажіть трошки про себе. Де працювали до архіва? Звідки ви родом?
Дякую.

29.11.2010 09:43
Геннадий Иванущенко

За браком часу подаю посилання на ресурс: http://www.sumynews.tv/index.php/column-labels/2010-08-16-17-02-23.html/... Може, дещо пафосно, бо писалося для молоді, але фактаж вірний.

29.11.2010 12:08
15
Guest

Яким ви бачите майбутнє України та локально Сумщини?

29.11.2010 10:03
Геннадий Иванущенко

Я оптиміст.

29.11.2010 12:12
16
Guest

П.Геннадію., чи маєте канд. ступінь, чи працюєте над дисертацією.Щодо книги Корнієнка про зруйновані храми- як ви ставитесь до цієї роботи- готували всі, переписано з інших книг , чому б не . вказати по районах під розвідками авторів, а так вийшов автор один, а не краще було б- упорядник О.Корнієнко, а так вийшло - плагіат, навіть по доброму не подякували тим, хто надав свої матеріали, які збирав роками.

29.11.2010 10:51
Геннадий Иванущенко

Олег Миколайович сумлінний дослідник. Умови та терміни роботи (неоплачуваної) можливо і не залишали часу “подякувати” всім. Я, наприклад, пишаюсь, коли мій матеріал потрапляє до якихось видань. Незалежно від того “подякували” мені чи ні. Головне, щоб люди читали. По-друге не можна вважати плагіатом інформацію з вказаних джерел та архівних документів.

29.11.2010 12:13
17
Guest

Пане Генадію, а може Вам треба стати членом ПР і тоді до Вашої роботи претензій не буде? Можливо навіть фінансування покращиться.
Тобто,Ви йдете на заклання, заради архіву. Розумні люди Вас зрозуміють...

29.11.2010 11:29
Геннадий Иванущенко

Я вже пішов на нього тим, що привернув увагу “великих” до архівної галузі. Для цього, думаю, буде достатньо мого звільнення. Але є таке поняття, як “ієрархія цінностей”. Тому поглядами не торгую.

29.11.2010 17:05
Задано вопросов 17 Получено ответов: 17
Комментировать статью могут только зарегистрированные пользователи. Пожалуйста, войдите или зарегистрируйтесь.

Комментарии

Про "зміни на старе" в Держкомархіві під керівництвом Ольги Гінзбург, яка блокує доступ до архівів часів Голодомору та УПА

Про кричуще-травматичний стан архівів в Україні читачі вже достатньо інформовані. Як і про дивне призначення у серпні 2006 року головою Державного комітету з питань архівної справи комуністки Ольги Гінзбург, колишньої заступниці директора Конотопського арматурного заводу. Президент України Віктор Ющенко назвав це призначення "абсурдним" і таким, що "не робить компліменту владі" (нагадаємо, що уряд тоді очолював Віктор Янукович, а гуманітарним віце-прем'єром був Дмитро Табачник). Утім уряд змінився, а політика держави у галузі архівної справи і надалі залишається незрозумілою. 26 березня уряд прийняв відставку першого заступника голови Держкомархіву України Геннадія Боряка. Пропонуємо його звернення до наукової спільноти, де Геннадій Боряк роз'яснює причини цього кроку.

Обставини змусили мене звернутися до уряду з проханням прийняти мою відставку. Вважаю для себе неприйнятним брати участь у лицемірному фарсі, що розігрується нині на архівній сцені під назвою "політична доцільність". Закон "Про державну службу" і Кодекс етики архівіста не дозволяє мені обіймати високу посаду і виконувати свої професійні обов'язки під керівництвом "червоного комісара", поставленого на посаду їхньою партією. Я не можу дозволити собі власними руками руйнувати те, що створювалося роками моїми колегами, моїми попередниками і мною. Я не можу спостерігати за процесом "вичавлювання" з Держкомархіву професіоналів і порядних людей. Я не маю ані службового, ані професійного, ані морального права ставати провідником політизації, а тим більше - більшовизації архівів і перетворення центрального органу виконавчої влади на "заводоуправління".

Півтора року тому ми з командою колег і однодумців вважали за свій громадянський і моральний обов'язок протистояти спробам агресивного запровадження комуністичної ідеології, брутального насадження політичної цензури, перлюстрації службової кореспонденції, депрофесіоналізації центрального апарату, заохоченню невігластва. Ми вважали за необхідне зламати (або обійти) глухий спротив виконанню заходів, пов'язаних із дражливими для них темами - Голодомором, Реєстром меморіальних фондів, Українською революцією, політичними репресіями, тоталітаризмом, УПА тощо. Треба було зламати (або обійти) заборону навіть відповідати на офіційне звернення повноважного представника України при Європейському Союзі до Держкомархіву з проханням надати копії документів про Голодомор 1932-1933 рр. для виставки, що її мали розгорнути в Європарламенті. Нагадаю, тоді цензуруванню, всупереч закону, був підданий не лише засіб масової інформації - розгромлений у рік свого шестидесятирічного ювілею часопис "Архіви України" (1947-2007), коли перша особа, перебравши на себе функції головного редактора часопису, брутально викреслила з оригінал-макету чергового (і останнього) числа журналу некрологи по бл. п. Надії Світличній і Омеляну Пріцаку, а також публікацію про "ворога народу" Гната Хоткевича. Цензуруванню було вперше піддано також офіційний веб-портал Держкомархіву - з інтернет-виставки "Окупація. 1941-1944: Невідома війна. Невідоме життя" було вилучено розділ "Поміж двома тоталітаризмами: Ідеологічна пропаганда на окупованій території" зі зразками радянських та нацистських пропагандистських плакатів часів окупації.

За півтора року спільним зусиллям нам з вами вдалося дещо зробити. Ми з гідністію боронили від них ті ціннісні демократичні орієнтири, що їх виробило суспільство за останні півтора десятиліття. Ми продовжували наближати архівну справу в Україні до європейських стандартів. Ми примусили їх виконувати доручення Президента і уряду щодо вшанування жертв Голодомору і комуністичного терору, більше того - ми змусили їх очолити масштабний проект "Український мартиролог", спрямований на увічнення пам'яті мільйонів жертв радянського тоталітарного режиму (у січні 2007 р. він був наглухо заблокований, незважаючи на наявність урядових доручень). Марними виявилися їхні зусилля нав'язати українським архівам концепцію голоду в СРСР 1932-1933 рр., запропоновану російськими ідеологами спільного архівного проекту. Ми довели жалюгідність їхніх публічних галасливих заяв та скандальних погроз обмежити доступ до архівів, передусім - до тих, що засвідчують злочини комуністичного режиму: наявні законодавчі перепони виявилася для них нездоланним бар'єром. Ми дали їм можливість переконатися у марності пошуків "компромату" в державних архівах на ненависних їм "бандерівців" та інших "буржуазних націоналістів". Ми примусили їх урочисто відсвяткувати 90-річчя державної архівної служби України, створеної за часів "буржуазно-націоналістичної" Центральної Ради, за два місяці до їхньої революції.

Навіть видання, яке побачило світ за сумнівної участі Держкомархіву і яке вони профінансували, - примітивний панегірик СРСР під назвою "Страна, которой нет, или О том, что было и больше может не быть" (Київ: Ашот Арутюнян, 2007) з передмовою тов. Симоненка - вони поширювали сором'язливо і потай, переважно поміж собою, так і не наважившися широко його оприлюднити серед коллег-архівістів. Заборонені ними до друку фундаментальні архівні довідники, що готувалися упродовж кількох років за галузевою програмою "Архівні зібрання України", - "Реєстр розсекречених архівних фондів України" у трьох томах та "Національний реєстр втрачених та переміщених архівних фондів" (том перший) - побачили світ в електронному варіанті на веб-порталі Держкомархіву.

Брюссель вчасно отримав якісні копії документів про Голодомор, що демонструвалися на виставці "Невідомий геноцид українців" у березні минулого року. Вилучені ними з інтернет-виставки "Окупація. 1941-1944: Невідома війна. Невідоме життя" фотодокументи залишилися в іншому розділі порталу. Підцензурна стаття про Гната Хоткевича була опублікована в іншому виданні, а зняті з друкованої версії часопису некрологи про видатних українців побачили світ в он-лайновому варіанті того ж таки журналу "Архіви України". "Заарештовані" документи про Голодомор з одного із державних архівів, що містилися у перлюстрованій кореспонденції, згодом таки потрапили до адресата і були опубліковані на порталі Держкомархіву у відповідному розділі. Провалилися спроби утримати фінансовий контроль над діяльністю нещодавно створеного Українського інституту національної пам'яті, - з 2008 року він набув статусу головного розпорядника бюджетних коштів.

А головне - державні архіви залишилися відкритими публічними установами. Жодних ідеологічних коректив до планів роботи архівів їм так і не вдалося внести ані на 2007-й, ані тим більше на 2008-й роки. Неспроможними виявилися вони і у спробах поставити під компартійний контроль видавничу роботу в архівах - галузевої вертикалі в нас немає, а країна є надто великою, усіх не проконтролюєш! Ми примусили їх рахуватися з тим, що державна служба принципово відрізняється від партійної роботи. Зрештою, ми навчили їх бодай частково стримувати власне хамство і зважати на гідність підлеглих. Але за демократичної влади продовження "підпільної" роботи вважаю безглуздим. Я знімаю з себе відповідальність за подальші дії "червоного" керівництва.

Чому ж для них і досі є важливим контроль над національною пам'яттю, над історією, над ретроспективними інформаційними ресурсами держави? Півтора року тому на веб-порталі Держкомархіву було опубліковано чудову пам'ятку епохи - статтю відомого радянського історика-марксиста Михайла Покровського "Політичне значення архівів" (1925). Вона починається глибокою сентенцією: "Архіви - як політично дуже важлива установа - перебувають у будь-якій країні в руках правлячого класу, який тримає їх дуже міцно, і в результаті, звісно, жоден марксист, жоден комуніст до управління, до завідування державними архівами ніде, крім як у СРСР, ні на постріл не допускається". Завершує статтю не менш цікаве нагадування, а по суті - застереження: "Архівна робота є суто марксистською роботою, а для партійних товаришів - частиною партійної роботи". Пам'ятаймо про це. На закінчення дозвольте нагадати: на вхідній сторінці веб-порталу дер¬жавної архівної служби США як символічний логотип архівної системи виставлено стратегічне гасло: "Демократія починається звідси".

До пит.16- я був іншої думки про п.Геннадія, а коли прочитав коментар про Корнієнка, то відразу змінилася. Як це може бути- людина роками вивчала питання, видала книжку,а з неї Корнієнко переписав слово в слово і це не плагіат? Забрав праці людей- і ще мабуть за цю книгу стане кандидатом наук. Хіба коли писали Історію Сумської обл. хтось написав своє ім"я під ненаписаним, а були дані автори, а не один типу Корнієнко на титульній сторінці. Тож який це сумлінний дослідник?Згадати у своїй праці чиюсь роботу, зробити витяг,то вже інше, п. Геннадію.

Та хто ж такий "шустрий"? Кому так муляють оті "Храми"?!

Візьми видання 2007 року й подивись - "чебурашек там нет"! А під кожною інформацією - посилання!

Манько, бідолага, мабудь!
Його писуляччя - такий страшний грамотій, що відразу видно!
Агов, косоокий!

1.Заступники голови ОДА Цупро, Деркач,Грицай, працювали при Президенті В.Ющенку. Зараз ці особи мають партійні квитки Партії регіонів, як Ви ставитесь до осіб, які переходять з одніє команди до іншої, кардинально змінюючі свої переконання. Чи можна таких осіб поважати?
2. Як Ви ставитеся до того, що батько Президента України Віктора Януковича, Федір Янукович під час Другої світової війни працював в білоруській поліції і відправляв людей на роботи у Німеччину.