Якісний склад цих рад принципово відрізнятиметься тільки наявністю невеликої кількості незалежних, але в той же час, опозиційних політиків. За ними в принципі і буде майбутнє.

У мене були підстави звинувачувати саме цю людину, бо мав інформацію зі своїх перевірених джерел. Після цього я змінив хостінгову компанію і зараз зробили копію бази даних в американського провайдера. До правоохоронних органів офіційно не звертався, проте деякі кроки з інформаційної безпеки були зроблені.

У мене були підстави звинувачувати саме цю людину, бо мав інформацію зі своїх перевірених джерел. Після цього я змінив хостінгову компанію і зараз зробили копію бази даних в американського провайдера. До правоохоронних органів офіційно не звертався, проте деякі кроки з інформаційної безпеки були зроблені.

Планую розвивати інтернет-телебачення і наш прес-центр SumyNews, зокрема через пару тижнів включимо прямі онлайн-трансляції всіх заходів, які в нас відбуваються. Будемо робити веб-конференції з аналітичними центрами з інших регіонів.
Так глобально думаю про розвиток одного проекту — це Національна мережа підтримки реформ, яку хочу зробити всеукраїнським проектом. Дуже амбітний план, який потребує величезних ресурсів.

Дуже мало людей, яких я б міг назвати своїми друзями. Дружба — це якась ірраціональна річ, коли тобі з певною людиною просто комфортно. В мене є декілька друзів, з якими в різний час проживав певні емоційні періоди. І як правило, це політики не стосується. Хоча і з політиками такі приклади теж є. Наприклад, мер Тростянця Юрій Бова. Дуже поважаю цю людину за особисті якості. Ми дружимо сім’ями, хоча політичні погляди у нас, мабуть, відрізняються.
Із експертного середовища поважаю Ігоря Когута (Київ), Романа Коваленка (Донецьк), Михайла Находа (Луцьк) та ще ряд людей, яких вважаю справжньою елітою.

1. До еліти відношу однозначно представників “третього” сектору — Алла Ярова, Алла Федорина, Євген Положій, Влад Івченко. Це люди, на яких тримається “культурний код” і стержень сумського феномену. Думаю, нам заздрять багато міст, що у нас є ці люди. Їх треба цінити зараз, коли вони поруч, хоча вони всі живі люди і можуть робити багато помилок.

2. Феномена Чмиря взагалі немає ніякого. Де ви побачили тут феномен? Як каже Лесь Подерев’янський “нормальная внучка нормального дедушки”. Маю на увазі їх спільний ментальний код із чинним президентом. Це їх вертикаль влади. Вони однаково бачать розвиток країни, жорстко субординовані і, можливо я помиляюся, але, мабуть, вони є людьми минулого. Сучасну Україну повинні будувати інші мізки з іншими практиками. Думаю, він розуміє, що я маю на увазі і не ображатиметься, бо це правда.

“Феномен Мінаєва” - це продукт унікального сумського менталітету. Це експеримент, коли сумчани в непритаманний їм спосіб обрали собі лідера, якому повірили і що найстрашніше — полюбили.
У мене навіть є спеціальна теорія. Я її називаю “теорія сумського хробака”. Суть її в тому, що сумчани самі не здатні виокремити серед себе еліту, проте з величезним ентузіазмом і завжди з успіхом “з’їдали” еліту, яка приходила ззовні. “З’їдали” останні десять років тих людей, які спочатку здавалися крупними і крутими, проте через деякий час швидко перетворювалися на маленьких і нікчемних. Цей “хробак” після себе залишав купки невеликого лайна, яке вже не було нікому потрібним.
У сумчан є якісь потаємні і відомі тільки їм критерії селекції місцевої еліти. Це потрібно пам’ятати всім політикам, які у Сумах роблять собі політичну кар’єру.
І от чомусь цей “хробак” до сих пір толерував політика Мінаєва. В цьому і є його феномен. Феномен живучості. Поки що з “хробаком” у нього рахунок 0:2. І дуже хочеться додивитися цю виставу до кінця.

Я йому просто поспівчуваю...

Спочатку, коли ще не було підозр стосовно авторів атаки, там було написано щось на зразок “Падонки не пройдут”. Коли з’явилися підозри більш персоніфіковані достатньо було поставити фото цих людей. Оскільки вважаю себе людиною вихованою та інтелігентною, тому і прибрав цей вислів. А меседж, я думаю, всі зрозуміли правильно.

В університеті викладав з 2000 по 2004 р. і дуже цінив цю роботу. Мені вона справді подобалась і я кожен день ходив на лекції до студентів з величезною насолодою. Не хотів би вже згадувати всі деталі, але в травні 2004 р. тодішній проректор педагогічного університету пан Бріжатий сказав моєму деканові Петру Щербаню, що не продовжить на наступний рік зі мною контракт через мою тодішню опозиційність.
Можливо і далі б викладав, проте теперішня робота приносить не менше задоволення.

Ці вибори-то і виборами назвати важко. Покарання, на жаль, при нинішніх бездіяльних міліції та прокуратурі ні до кого не застосують. Ми живемо в країні, де влада ставиться до своїх громадян як до тварин. А далі в мене в лексиконі тільки нецензурні вислови. Я поважаю читачів сайту, тому не буду далі давати оцінки. Дякую за розуміння.