З Новим роком! Листопад посеред літа. Анатолій Іванович Печений - член літ. - мист. обєднання "Сіверщина", м.Глухів, Сумська область, Україна.

Сумщина творческая. Культура и искусство
Алексей Щербань 12 февраля 2012 в 09:39

З Новим роком!

    «З новим РОТОМ, мамо!» – сказав син, привівши в хату наречену
31 грудня. До побажань здоров’я, щастя, добробуту, які ви почули від своїх знайомих, я додам своє:
   «Щоб ви пили довго й щасливо!» А головне – щоб у вас був душевний спокій. Вчені дослідили це питання й радять, що треба робити, щоб мати спокій. Треба закінчити все, що розпочали.
    Вранці я встав і оглянувся навкруги, щоб з’ясувати, що я зробив тільки наполовину. З’ясував і став доробляти. Спочатку доїв коробку шоколадних конфет, допив півпляшки вина, допив пляшку «Столичної» і зрозумів, що закінчив усе, як і радять вчені. І дійсно, я відчув душевний спокій. Непомітно для себе я заснув. Мені снилось море. Світло-сині хвилі несли мене по поверхні, вдалині, на фоні гір, велично здіймався замок «Ластівчине гніздо».
    «Рятуйте!!! Рятуйте!!!» – кричала якась білявка. Я кинувся її рятувати. Коли ж підплив до неї, то вона сказала. «Маладой человек! Я крічала не вам, а вон тому мужчіне в бєлой шапочке.»
    Дивний сон було перервано грубими штурханами жінки: «Вставай! Скоро ти опухнеш від сну. Казала мама: не виходь заміж за нього Не послухалась! І батько в тебе ледар, а мати…»
   – Мама! – перебила її донька. – Он все конфеты сожрал.
Вона з розгону вдарила мене в живіт. Словом, душевний спокій втрачено. Одним ударом у живіт донька спростувала всю теорію маститих вчених про те, що можна набути душевний спокій. Отож, питання залишилось нез’ясованим. А у мене ж така вдача, що я повинен все з’ясувати, розставити все по поличках. Бо інакше не заспокоюсь. І пригадались мені збори в 1989 році, присвячені дню народження Леніна. Доповідач сказав: «Таращі! Кто із вас прочітал всіво Лєніна? Всє 52 тома. Так вот. Єсі у вас єсть проблемы, єсі что-то нєпонятна – чітайте Лєніна. Там єсть усє ответы. Прічом, таваріщі, в чом гініальность Лєніна? У єго трудах так: єщо вопроса нєт, а отвєт уже єсть.»
    Для такого дєла, я конєшно, і грошей не пожалів. Заплатив 334 гривні 27 копійок. Читаю вніматєльно, уніматєльнєй даже чем, і к примєру,


екзамент по психології Ключніковій іздавать. Коє-какіє вєщі даже виписую, то ість коспектірую, по-нашому сказать. Як учив Шевченко, «не минаючи жодної титли.»
    Але знову на заваді стала моя жінка. Вона завжди мені палки в колеса вставляє. Я дописую цитату: «Коммунистом можно стать лишь тогда, когда овладеешь всей суммой…» Цитату я не дописав. Там далі йдуть слова: «…знаний, которые выработало человечество.» А жінка мене як уперіщить мокрою ганчіркою. Це вона, значить, так шутки шутить. Як крикне: «Я підлогу мию, а він книжечки читає!» Я їй спокійно відповідаю: «Сєло ти нєасфальтірованоє. Не понімаєш, куріная твоя башка, шо я отвєты на вопросы для усєго народа шукаю. Український народ розгубився, не знає, що робити: уступать у НАТО чи ні, строїть сіцілізм чи копиталізм, як ціни знизить, дві мови чи одну іспользовать, а із п’янством надо тоже покончить. А ти знаєш, шо січас молодьож співає пісні не «Червону руту» чи «Лєнін усігда живой», а протівні пісні:
З горілкою ми народились,
З горілкою ми і помрьом,
І хай нас хоронять
Із п’яним попом…
   Дорогая моя! Нада спасать нар-р-од! І знаєш, хто це здєлає? Я! Я – спасітєль! Чи спасатєль?
Я думав, що мої слова її заспокоять, але вона ще більше розізлилась, схопила мене за комір, виштовхала із хати й сказала:
   «Їдь до мами. Набери сала, картоплі, цибулі й вези сюди. І швидко. Одна нога – тут, а три – там.»
   Поїхав я. А що зробиш? Нас (поетів, художників, філософів) обивателі ніколи не розуміли. Чехова, Діогена, Сократа, Спінозу, Печеного чернь ніколи не зрозуміє. А чому?! Бо кругом – одна мужва необразована.


 
1
Комментариев
0
Просмотров
1578
Комментировать статью могут только зарегистрированные пользователи. Пожалуйста, войдите или зарегистрируйтесь.