Що заважає нам бути щасливими? Листопад посеред літа. Анатолій Іванович Печений - член літ. - мист. обєднання "Сіверщина", м.Глухів, Сумська область, Україна.

Сумщина творческая. Культура и искусство
Алексей Щербань 12 февраля 2012 в 11:53

Розділ ІІІ.
 
Що заважає нам бути щасливими ?
 
1. Відчуття жалю до себе . Хтось некрасивий , хтось живе в селі , когось покинув чоловік . Жаль до себе – це якір , який зупиняє вас на шляху до успіху . Якщо невдача , то не впадай у відчай . Не біжи за трамваєм , бо скоро прийде наступний .
2. Жадібність . Економність . Постійний пошук цінника з написом «Знижка» , небажання платити за хорошу освіту дітей , прагнення до тотальної економії .
3. Займатись справами , які ви не любите . Ти уявляєш , яким би було твоє життя , якби ти була бухгалтером чи вчителем математики ?
4. Вимірювання поняття «щастя» - грошима .
5. Витрачання грошей у більшій кількості , ніж ви можете собі дозволити . Кредитний документ та усміхнені співробітники банку з радістю допоможуть вам опинитисьу борговій ямі .
6. Бажання отримати все і відразу – це одвічна властивість бідних людей.
7. Пхикання . Житя тяжке , всюди корупція , кримінал – мені нема дороги до успіху .
8. Порівняння себе з тими , хто досяг більшого успіху .
9. Ізоляція від родичів , друзів .
Від себе додам ще одне : бути щасливим допомагає вміння не звертати увагу на роки . Старість ? А що зробиш ? Старість для жінки наступає тоді , коли вона в телевізор дивиться частіше ніж в дзеркало .
 
Ми їдемо в село , щоб там поплакати …
Хто там живе , той , щоб не плакать – п’є .
Ми їдемо в село , щоб побалакать –
З тими , хто п’є , бо кожному – своє !

Ми їдемо в село , щоб пригадати , що ми жили.
А ми ж таки жили !
Ми їдемо в село , щоб потоптати
ті стежечки ,
Що в Світ нас повели …

Ми їдемо в село , де тихий вечір
Підскиглює за зоряним вікном …
Поїздка у село – від себе втеча :
На запасний життя аеродром .

Ми в «джунглях» міста – ділові й похмурі :
Колись … чогось … - сюди нас занесло…
Руйнуються ж – в душі несправжні «мури» -
Коли ми повертаємось в село …


Ми так давно живем. Так довго і звичайно.
Як пуповину з молодістю рвем .
Земля на трьох китах втрачає рівновагу ,
І сиплеться труха із черепах .
І все непевно тут .
А ми живем .

За друзями так скучив
До нестями.
Гудками поїзд тишу розірвав.
Прожите так ціную я з літами ,
Що вищої ціни уже й нема .


 Анатолій Іванович Печений - член літ. - мист. обєднання "Сіверщина", м.Глухів, Сумська область, Україна.

 


 
1
Комментариев
0
Просмотров
1734
Комментировать статью могут только зарегистрированные пользователи. Пожалуйста, войдите или зарегистрируйтесь.