Подорож до першопрестольної

У Москву я знову їду
Серце завмирає.
Маю часу до обіду,
Мрія зіркой сяє.
Ти безмежна, як Росія…
Мальовнича, чиста.
Тут народиться месія
Років через триста.
Ось і Київський вокзал
Хохлів зустрічає.
Не привітно, я б сказав
Людей привітає.
У метро я поспішаю
Біжу по бульвару.
Часу вже не помічаю,
Їду до базару.
Ось Черкизівська зупинка
Зовсім рідна стала.
Привіта, як добра жінка.
Що тебе кохала.
Який ринок, боже мій!…
Чого тут немає!…
У цім морі я вже свій,
Сонце випливає.
Бідні жінки, мурав’ї
Тягнуть чудо-сумки.
Їм не сняться солов’ї,
Про інше їх думки.
Везуть тачками мішки,
Як оті верблюди,
Непрочитані книжки…
Скільки вас усюди…
Ледь затарився, тягну,
Руки по коліна.
Міні-сумки ледве пну,
Мокрий чуб і спина.
Перевірка документів
На базарі, всюди…
Найприємніший з моментів,
Бідолахи люди.
Мент очами упіймав
Настобурчив вуса.
Як той біс з під ляди став,
Документ – спокуса.
Погортав мої бумаги
Подививсь білета…
Раптом бакси полетіли
З-під бронежилета.
Він і вухом не повів
Провіряє вдало…
Мружить очі із-під брів,
Як той кіт на сало.
«Што ты мне хохол суёшь?!…
Взятку у валюте?!…
Иль закон не признаёшь
И статью по сути.
Деньги свои подними,
Я их конфискую.
Сумки с плеч, мешки сними
Не то, оштрафую».
Десять баксів заплатив,
А за що, не знаю…
Проте клятих москалів
Я все ж поважаю.
Бо із Дону моя кров
І козачка мати
Я ж приїду сюди знов
На хліб заробляти.
Ну, до зустрічі, столиця.
Поїхав до хати.
Краще у руках синиця,
Бо ми не богаті.

********************