Памяті Валерія Висоцького

Ми згадуємо Вас

Я вчитуюсь у Ваші вірші –
Вони, немов бальзам – квітки,
Але життя стає все гірше –
Беруть своє, беруть роки…

Вони всіх кращих забирали,
Тіла їх клали у труну.
А Ви писали, все писали
Про долю гірку не одну.

Згадують Вас внуки і правнуки
Як воювали Ви, солдати,
На смерть ішли, ішли на муки,
Як Вас чекала рідна мати.

Але не всім вдалось пожити.
Вже по війні був мир і спокій.
Солоний піт котивсь у житі,
Ви все питали «Поки? Поки?».

І вірим ми: настане час
Весна прийде і ринуть води
Ми завжди згадуємо Вас,
Ви наш поет – співець природи!

Василь Пістренко,
член літературно – мистецького
обєднання «Сіверщина
м.Глухів
1 лютого 2012 року