Перед тим, як перелічити значимі, на мою скромну думку, події 2010 року, наведу цитату колеги, яка - я певен - найбільш влучно характеризує політичну ситуацію, що склалася під тазік лів'є.

Віталій Портніков, головний редактор телекомпанії ТВі, вважає, що "Когда в диктатуру играется слабая власть нищей страны, не имеющая поддержки на половине ее территории, власть-иждивенка, живущая на международные кредиты и озабоченная исключительно благоустройством своих особняков и дорог к ним и получающая искреннее удовольствие от того, что она испортит праздник политическим противников - это, извините, уже диагноз. Тут нужен не историк и даже не политический аналитик. Тут нужен психотерапевт".

В першому місяці 2010 року - у січні - відбулось голосування на виборах Президента України. За результатом підрахунку голосів, жоден з кандидатів з першого разу тоді не отримав доівіри більш ніж половини українських виборців – тож на кандидатів чекало повторне голосування, або так званий «другий тур» виборів. Згідно даних Центральної виборчої комісії, на Сумщині лідером електоральних симпатій стала Юлія Тимошенко. Вона набрала майже 37 відсотків голосів виборців Сумщини. Друге місце посів тодішній лідер опозиції Віктор Янукович – за нього проголосував чи не кожен 5й мешканець нашої області. І третім став Сергій Тігіпко – він отримав довіру майже 15 відсотків виборців Сумщини.

Нинішній Президент, а тоді ще кандидат, як відомо, прославився свого часу цитатою імені Чехова, а як раз у січні був у Сумах подвійний чехівський ювілей: 150 років відзначили з дня народження великого прозаїка. І півстоліття виповнилось його музею в нашому місті, де наприкінці 80тих років 19го століття літератор гостював. А оскільки саме на сумському Лучанському цвинтарі похований рідний брат Антона Павловича – художник Микола Чехов – то в зимовий день ювілею єпископ Сумський і Охтирський Євлогій в храмі Іоанна Предтечі відслужив заупокійну службу за обома братами.

В лютому місяці виборці зробили Президентом Віктора Януковича. Це кардинально змінило життя країни в цілому і нашого міста зокрема. Хоча місто знов-таки віддало перевагу Юлії Тимошенко. нова ж влада одним з перших кроків зробила наступний: скасувала проведення виборів до органів місцевого самоврядування, попередньо призначені на травень. Своє рішення 250 депутатів ВР мотивували відсутністю бюджету, його тоді і справді не було ще, та попри це такий аргумент представники місцевих громад одностайно визнали несерйозним, єзуїтським і таким, що суперечить Конституції.

Березень. В місті – надзвичайний стан. Чотири тисячі вуличних собак, які, за статистикою, щоденно кусали двох-трьох сумчан – змусили владу відновити призупинену транквілізацію бродячих тварин.
Ще одна гучна історія березня: для головної водної артерії міста – річки Псел – настали тяжкі часи. Обіцяна метеорологами велика вода – прогнозів не виправдала. Зате після розрекламованих енергетиками обленерго запобіжних протипаводкових дій рівень води у річці стрімкими темпами наблизився до критичного.

Головна ж політична новина березня 2010 року – це те, що депутати Сумської міської ради таємним голосуванням відставили тодішнього секретаря міськради Петра Гученка. Через місцеві суперечності в лавах Блоку Юлії Тимошенко в раді почалась тривала політична криза.

Квітень. У Сумах – новий голова обласної держадміністрації. 38-річний Юрій Чмирь з волі Президента і завдяки лобіюванню нардепа Андрія Деркача очолив адміністрацію, і багато хто з оглядачів до тепер сумнівається в самостійності пана губернатора як політичної фігури.

Також у квітні 2010го після кількарічних дебатів депутати Сумської міської ради нарешті запровадили мораторій на зміну цільового призначення рекреаційних зелених зон. Цей крок, ініційований депутатською групою «Воля громади», був покликаний стати перешкодою для корупційних схем.

Більше 300 мінометних мін і артснарядів вибухнули на Сумщині у квітні. Щоправда, це була мирна канонада, яку влаштували бійці міністерства з надзвичайних ситуацій. Це вперше їм довелося знешкоджувати таку чисельну партію боєприпасів. Арсенал знайшли у декількох метрах від залізничної колії. Як виглядає, вони лишилися від підірваного за часів Великої вітчизняної війни ешелону. 65 років усі потяги, що йшли у напрямку Кременчук-Бахмач, ризикували повторити його долю.

Нове слово в сумській архітектурі: перша контактна скульптура з’явилась у Сумах у квітні – пам’ятник собаці. Свого найкращого друга за вірність та відданість увічнив у камені сумський підприємець.
У травні наше місто, країна і світ святкували 65 річницю Перемоги у Великій вітчизняній війні. Цілими сімями і поодинці, з друзями та нареченими, з квітами у руках сумчани вітали ветеранів і шанували пам’ять загиблих. Такого багатолюдного свята Перемоги, як цього року, у Сумах не було, певно, з 80х років минулого століття. Принагідно двадцять перший обеліск на честь загиблих в часи Великої Вітчизняної війни встановили у нашому місті. Його відкрили на цвинтарі біля РТІ – там, де в серпні 2008 року були поховані останки військовополонених, що померли під час фашистської окупації. Їхні останки знайшов пошуковий загін «Гвардієць». І варто згадати, що у Сумах зустрічає новий рік один з героїв Радянського Союзу. Ветерану великої вітчизняної цього року виповнився 91 рік. Також у травні в селі АбражІївка Шосткінського району відсвяткували у травні 90 річчя з дня народження маршала авіації Івана Кожедуба. Власне, відсвяткувала і вся країна ювілей нашого славного земляка. На Сумщину з’їхалась сила силенна людей. Хіба що Президент Янукович і його підлеглі обмежились текстовим привітанням, а власного часу в клопотах про вертикаль влади заради пам’яті тричі героя радянського союзу у травні – не знайшли.

І ще серед помітних травневих подій відзначу чотириденне перебування у Сумах чудотворної Курської-Корінної ікони Пресвятої Богородиці. Святиня руського розсіяння ХХ століття зазвичай перебуває в Нью-Йорку – та цього року стараннями Патріарха Кирила ця ікона, перед якою в далекому 17 столітті молились засновники нашого міста, перетнула океан – і вперше з часів більшовицького перевороту 17 року торкнутись ікони змогли віруючі на землях історичної Русі.

У червні політичні чвари в міській раді призвели не до змагання ідей, як і годилось би, а до першої в історії ради бійки між депутатами. Відомі в певних специфічних кругах молодики зчинили в сесійній залі безлад, застосувавши до народних обранців силу. Попри красномовні карди відеозапису міліція ознак хуліганства у червоній залі не помітила – і як цікаво повернулась історія: тодішні постраждалі від стусанів в нову каденцію міськради не потрапили, натомість один з фігурантів тодішньої потасовки тепер депутат від фракції Партії регіонів.

У червні ж на Сумщині завершилась благодійна акція фонду „Серце до серця”. Приблизна сума зібраних коштів склала трохи більше 100 тисяч гривень. На гроші небайдужих людей придбали обладнання для відділення інтенсивної терапії новонароджених Сумської обласної дитячої клінічної лікарні.

Місяць липень. Серед небувалої літньої спеки Солодких снів, малята! – сказали сумські керманичі усім неповнолітнім, що темної пори доби полюбляли вештатись вулицями нашого міста. У місті запровадили комендантську годину – рішенням міськради пізніше 23оо дітям заборонили виходити надвір без батьків.

Бензиновий конфлікт на Сумщині розгорівся у липні. Відсутність пального на деяких заправках Сум і майже на усіх в деяких районах області – лише маленька вершинка айсбергу – великого літнього перерозподілу сфер впливу між сильними світу цього. Проблеми фермерів та автомобілістів виявились десь на узбіччі інтересів акул надприбуткового заробітку.

Серпень – це місяць, коли до себе привернули увагу громадськості жителі вулиць ДовАтора та Піщанської, що на Баранівці. В районі улюбленого місця відпочинку багатьох сумчан, там де над дитячими таборами гомонять вікові дерева, заманулося певним особистостям збудувати собі власну хатинку. Вже були спиляні і вивезені у невідомому напрямі розлогі дуби, коли до прокуратури звернулись мешканці, а журналісти навідались на місце події.

Цей рік став багатим на ювілеї. У серпні 65 років виповнилось почесному громадянину Сум, ректору Української академії банківської справи Анатолію Єпіфанову. Будівельник за фахом, він займав найвищі владні посади регіону: свого часу був головою сумського міськвиконкому, представником президента України в Сумській області, головою сумської обласної держадміністрації та обласної ради. Тепер він більш відомий як ректор академії банківської справи і знов таки будівельник – ініціатор, натхненник і керівник втілення значних проектів в різних куточках нашої держави. А його вплив на місцеву політику як вона виглядає сьогодні – говорять експерти – полягає в тому, що він її власне і створив.

У вересні всі помітили і без телекамер – подорожчали у Сумах (і не лише у Сумах) продукти харчування. Уряд Азарова, а за ним і місцеві чиновники говорили тоді, що насправді ціни не ростуть, не вір очам своїм, та цінники вперто говорили про інше.

У жовтні набула розголосу історія людини в інвалідному візку, котра біля входу до мерії оголосила голодування. І там же, під стінами владних кабінетів, Анатолій Дзюрак після 20років поневірянь по різних інстанціях (він вимагав належних умов житла) свого добився. Двотижневе голодування на холоді дало більший результат, ніж двадцять років письмових звернень.

В листопаді – після того, як відбулись в країні місцеві вибори – у місті змінилася влада. Сумчани переобрали Геннадія Мінаєва і він знов став міським головою. Його опоненти зазнали нищівної поразки, а соратники здобули в міськраді відчутну фракцію. Згодом пан Мінаєв піде на співпрацю з владною вертикаллю – і чимало його колишніх соратників здивує ця глибина компромісу з губернатором та його людьми в раді. Гасло «спільними зусиллями» після виборів набуло інших, неочікуваних значень.

Тут же слід згадати і протести дрібних підприємців, переважно торговців, що вийшли на вулиці, аби відстояти свої інтереси.
Немає у Сумах людини, котра б не знала хто такий Євген Лапін. У листопаді заслуженому працівникові хімічної галузі України, народному депутатові четвертого та п’ятого скликань виповнилось енергійних 60років.

Тим часом Наукова бібліотека Української академії банківської справи стала цього року кращою в Україні. Заклад у листопаді посів перше місце в національному конкурсі „Бібліотека року 2010”.

І у грудні, як виглядає, завершились всередині сумської влади найбільш помітні політичні чвари. В раді завелись так звані тушки – і останньої сесії під новий рік депутати вже голосували консолідовано і без особливих проблем. Початком кінця бурхливих політично-господарчих процесів стало після кількох невдалих спроб обрання секретарем ради регіонала Олексія Мовчана.

Звичайно ж, подій, вартих уваги цього року було значно більше. Та якщо про всі розказувати – коли ж тоді, власне, жити? Є життя без телевізора – і воно значно краще за телекартинку. Любіть одне одного – і наше місто!

P.S. І ще добра новина для журналістів: в 2010му на чверть менше загинуло наших колег, ніж торік. Напередодні Нового року організація "Репортери без кордонів" опублікувала свій традиційний звіт: згідно з цим документом, у 2010 році в різних країнах світу загинули 57 журналістів, що на 25% менше, ніж рік тому, коли було вбито 76 журналістів, повідомляє NEWSru.com.