1 грудня 1991 року в Україні відбувся Всеукраїнський референдум про незалежність держави.
За його результатами - споконвічна мрія українського народу про незалежність знайшла політичне оформлення.

І молода держава доволі швидкими темпами почала будувати відносини з іншими країнами - на основі взаємної поваги суверенітету, незалежності й територіальної цілісності, розвитку всебічних політичних, економічних та культурних зв'язків.

Що ж ми за 20 років збудували? В якій Україні ми зараз живемо? Кожний самостійно може дати відповідь на ці запитання. І будуть ці відповіді, переконаний, різними.

А я промовчу. Ні, не промовчу. Скажу власним віршем…

УКРАЇНА В НАС ОДНА
Ми всі помрем?..
Бо хто ж ми є?
Дрібні піщинки
від землі…
Тихенько, мовчки
відживем?
Росою випадем
у млі…
Ми всі помрем?
Комахи бідні?
Дрібні краплинки
у росі?
Чи вже й нащадків
ми не гідні
в оцій простій
земній красі?
Ми всі помрем?
Бо хто ж ми є?
Дрібні піщинки,
ой, малі…
Невже хтось
ноги обітре,
А чи по стінці
«розітре»
на рідній матінці-землі?
А , може, рано
помирати?
Та й не дрібні
комахи ми…
І досить скиглити,
стогнати…
Свободу треба
відстояти,
на захист стати
всім грудьми.
То й не помрем
на цьому світі.
Перейдем в інший
стан колись…
Життя продовжать
наші діти.
За їх майбутнє
помолись…
Одягне кетяги
калина…
Бо доля справді
непроста.
Вона у нас - в усіх
єдина.
І Україна в нас -
одна!