пливе риба в океані життя
і шукає вона сенсу буття,
і тікає вона від злих слів
у обійми солодких снів...
хоч в минуле нема вороття,
не ідуть почуття в небуття:
оберемок гарячих слідів
залишився від його ножів...
не знаходить вона забуття,
не чекає вона майбуття...
і не бачить вона хижаків,
яким і діла нема до чуттів...
більш не треба їй співчуття,
та не береться він до каяття;
і вже іншій букетик квітів
подарує з намистом із перлів...