Реклама на сайте Всі Суми: (0542) 77-04-78 vsisumy@gmail.com

Люди в белых халатах

Блоги, Костянтин Єлішевич
20 марта 2020 в 19:11
Поза сумнівом, 2020 увійде в історію як рік китайського коронавірусу – невідома хвороба з Уханю вже безповоротно змінила обличчя планети.
Карантин і штрафи за його порушення, закриті кордони, обмеження транспортного сполучення,  скасування масових заходів, закриття шкіл та дитсадків, робота на дому, люди в масках, протести через розміщення евакуйованих, шеренги силовиків і військова техніка – те, що донедавна вважалося б фантастикою з голлівудського кіно, стало для України новою реальністю. 

Ситуація стрімко міняється і в інших державах. Ще на початку березня в Естонії було зареєстровано лише одного хворого на вірус – чоловіка, котрий прилетів з Ірану, оперативно ізолювали і здавалося, що все під контролем. В аеропорту навіть не міряли температуру новоприбулим. Нині ж число заражених у балтійській республіці швидко наближається до 300, уряд оголосив надзвичайний стан – як оголосив прем’єр Юрі Ратас, на подолання негативних наслідків епідемії буде виділено 2 млрд. євро або 8% ВВП. А в форс-мажорних умовах різко посилюється роль медиків.

Запроваджено обмеження на кількість ліків, що виписуються і продаються – терміном максимум на 2 місяці. Таллінн також вирішив утричі збільшити кількість тестів на коронавірус – з трьохсот до тисячі на день. А у восьми містах Естонії найближчим часом буде запущено розширене тестування на підставі направлення від сімейного лікаря. Перший з таких пунктів відкриють у столиці, а працюватимуть вони за принципом drive-in. До переліку чомусь не потрапив Хаапсалу – хоча в ньому знаходиться лікарня і сімейний медичний центр повіту Ляенемаа.

На жаль, лікарі та медсестри їдуть з міста - розповів журналістам мер Урмас Суклес у рамках спільного проекту Українського кризового медіа-центру та Естонського центру східного партнерства. І це при тому, що Хаапсалу славиться своїми лікувальними грязями, цілорічними СПА-санаторіями і реабілітаційним центром, в якому оздоровлювалися й українські АТОшники. Та за 20 років до лікарні не прийшов на постійну роботу жоден молодий спеціаліст – каже головна сестра закладу Мар’ю Лепметс.

170 працівників - з них 60 сестер, 40 доглядальниць і лише троє власних лікарів. Загалом медиків 20, але більшість приїжджають раз на місяць з Таллінна, Тарту і Пярну - попри це, пацієнтам надається великий спектр послуг. Щороку через стаціонар проходить до 3,5 тис. хворих і 30 тис. записуються на амбулаторний прийом – зрозуміло, що при такому напливі дефіцит лікарів тільки посилюється, адже середній вік досить високий і вони регулярно йдуть на пенсію. Вже три роки у закладі нема завідуючих відділень – замість них семеро сестер, як у відомому фільмі. 

В таких умовах потрапити на прийом непросто, іноді треба чекати місяць – хоча обрати спеціаліста чи рецепт можна по Інтернету. Втім, ця проблема стосується не лише Хаапсалу – про невдоволення громадян чергами до медиків згадував навіть міністр державного управління Яак Ааб. Усі платять 13% податок на лікарняну касу – якщо ж надали екстрену допомогу, а пацієнта не застраховано, рахунок буде надіслано до Міністерства соціального забезпечення. А з 1 квітня зарплата лікарів зросте до 13,3 євро на годину – при нормативі 168 годин на місяць вона складе 2 тис. 230 євро. Втім, зарплата сестер і санітарок значно нижча – 8 і 5 євро/год. відповідно.

Плюс доплати – на 30% більше за вихід у нічну зміну, +10% за вихідний, на свята подвійна ставка. Молодий фахівець, що приїхав до провінції, може протягом трьох років отримати додаткову допомогу 15 тис. євро - але й це не допомагає привабити новачків. Найгостріша нестача терапевтів – потрібні аж двоє. Якось в Хаапсалу працювала пара хірургів з України – але надовго не затрималася, оскільки їх поставили на загальну практику.   

Обладнання лікарня купує за власні кошти – наприклад, сучасний томограф. А от пологового відділення в ній більше немає – довелося закрити, оскільки в невеликому містечку за рік народжуються 200 малюків, а згідно нормативів для підтримання належної якості послуг треба понад 500. Тепер породіль возять за 100 км. до Таллінна й Пярну. Лікарня має змогу використовувати дві бригади “швидкої”, але їх радіус дії – лише 60 км. 

З минулого року в приміщенні клініки діє медичний центр, в якому працюють 5 сімейних лікарів. Одним із них є Хелле Саарсоо - зараз у спеціаліста з 25-річним стажем 1300 пацієнтів, хоча може бути до 2 тис. За її словами, коли держава проводила медичну реформу і запроваджувала “сімейників”, лікарів фактично вигнали і все довелося починати з нуля власними силами – брати кредити, орендувати приміщення, робити ремонт. Заробляють теж самостійно – зокрема, платять сестрам і за оренду.

Прийом проводиться на місці – виклики бувають вкрай рідко, лише біля десяти на рік. Туберкульоз чи онкологію тут не лікують – відправляють до столиці. В цілому Саарсоо за реформу – тепер сама собі господиня і добре знає кожного пацієнта. Але ситуацію вважає складною, якщо не катастрофічною – молодь не хоче брати відповідальність і йти на власну практику, сестер у центрі також не вистачає.

Для нашої держави все це вкрай актуально – з 1 квітня, коли в Естонії підвищать зарплату медикам, в Україні має стартувати другий етап медичної реформи. Як запевнив новий міністр охорони здоров’я Ілля Ємець, про її зупинку не може бути й мови - “Очевидно, що модернізація повинна відбуватися на основі вітчизняного досвіду та передових світових практик і щоб нові механізми запрацювали одразу, а українці не потерпали від очікування змін”. На думку очільника МОЗ, реформу варто доповнити державним страхуванням.

Що ж до вірусу, Ємець визнав – найважче попереду. “Попри те, що у нас є багато талановитих професійних лікарів, сама недореформована медична система України значно слабша за європейські, і нам буде важче прийняти потужний удар, якого може завдати коронавірус при найгіршому сценарії”. Його попередниця Зоряна Скалецька протрималася на посаді лише півроку – не допомогло навіть добровільне “ув’язнення” в Нових Санжарах разом з евакуйованими. Навіть у “мирних” умовах вітчизняна медреформа просувалася зі скрипом й під вогнем критики – коли ж країну лихоманить через екзотичну епідемію, на останню легко списати всі помилки та невдачі.

Тож поки високопосадовці виголошують пафосні спічі, мало хто думає про рядових медиків – яким несолодко і без COVID-19. Крім державної підтримки, аж ніяк не зайвими були б громадські ініціативи – на зразок польської “Їжа для лікаря”. Коли всіх закликають по можливості сидіти вдома – люди в білих халатах працюють з подвійним навантаженням. 

“Незначний нежить і температура 37°С зараз викликають тривогу, тому звернення почастішали. З одного боку добре, що є настороженість, але паніка ніколи не допомагала. Погано інше, відсутні чіткі протоколи щодо вірусу - тактика при виявленні, лікування, коли можна лишити пацієнта вдома, а коли госпіталізувати. Нема точних тестів, невідомо, хто і як повинен брати зразки матеріалу. Навіть медики не мають вдосталь звичайних одноразових масок, а про їх вартість у аптеках, якщо вдається знайти - знають всі” – говорить сімейний лікар Центру нової медицини “Мідас” Наталія Горбатенко. 

На Сумщині поки нема офіційно зареєстрованих випадків захворювання – лише підозри, але хто знає, що буде завтра. Надзвичайну ситуацію вже оголошено на Буковині, Київщині, Житомирщині та Дніпропетровщині – є інформація, що на черзі столиця й інші регіони. Тож не хотілося б перевіряти, чи вистачить нашій області 217 пристосованих ліжкомісць. Спершу вірус поширювався “імпортним” шляхом, нині ж триває “внутрішнє” інфікування – час покаже, наскільки ефективним виявився український карантин. 
0
Комментариев
0
Просмотров
19932
Комментировать статью могут только зарегистрированные пользователи. Пожалуйста, войдите или зарегистрируйтесь.