Особисте життя людей, навіть великих людей – найвразливіша сторінка їх пам’яті. В старі часи не прийнято було в ньому копатися. Нині – інакше...
Часто ті, хто "щось" читав, і навіть хто не дочитав Шевченка оголошують себе "шевченкознавцями" . Не будемо сьогодні згадувати про їх завдання і роботодавців – не той день. (Якби Шевченко і тепер нікого не будив, впевнений: були б вони без роботи)
Згадаймо краще великого Кобзаря. Не того, який на п’єдесталі, а такого, яким він ходив по цій землі: як жив, чого прагнув, що любив і кого любив?
Читаємо коротке дослідження Дмитра Чуба "Шевченко в житті"