Не в грошах щастя, а в друзях… Цю істину завжди повторюю у відповідь на стандартну репліку виборців: "Та всі вони однакові!"
Не всі!
Уявіть собі, що хтось із олігархів збирає гроші на свою виборчу кампанію!  Даремно смієтесь, у розвинутих демократіях це норма, бо кандидати ж представлятимуть НАРОД! Якщо ж у нас провладні кандидати та інші почесні громадяни мають для виборів власні "ресурси" і не потребують нашої підтримки, то вони і захищатимуть у Раді ці "ресурси", а не нас… Вони цими грошима уже фактично відкупилися. Бо в нашій країні багато чого сприймається на рівні умовностей: "вони" вдають, що допоможуть нам без нас, а  ми вдаємо, що у це віримо.

Коли людина вкладає копійку (сотню чи тисячу) у справу – значить вона копійкою ручається за її успіх і має право спитати про результат. А коли у "дяді" грошей достатньо і без нас, значить, без нас він обходитиметься і далі, коли стане депутатом.
У 20-х роках минулого століття в умовах польської окупації українські кооперативи не тільки вижили, а ще й постачали свою продукцію, переважно масло, в Англію, Данію, Палестину. Бо сповідували гасло "Свій до свого по своє!" - солідарність перемогла чужий капітал.
У 2004 році повсталі сумські студенти просто ставили трьохлітрову банку і в неї друзі, знайомі, небайдужі та просто охочі складали пожертви. Вони теж вижили і перемогли режим Щербаня.
Щоб вижити і перемогти диктатуру Януковича, нам треба вкладати не тільки голоси, а й посильні кошти у вибори представників патріотичних сил.
"Будь патріотом не до хрипу в горлянці, а до глибини власної кишені!" - згадалася давня наука.
Можливо, вона пригодиться й Вам.