-
ГЕНЕЗА ТВОРЧОСТІ
26.04.24 11:09 -
Феномен человеческого голоса
25.04.24 12:54 -
Игра Угадай, за что - святой?
24.04.24 14:30 -
ТЕАТР ЧАСІВ ВІЛЬЯМА ШЕКСПІРА
23.04.24 16:36 -
ТВОРЧИЙ ВЕЧІР ПОЕТЕСИ БОГДАНИ ГУСАК
22.04.24 18:39 -
Клуб "Мовне коло"
22.04.24 15:34 -
Клуб "Мовне коло"
22.04.24 15:33
- 1 из 815
- ››
90-ліття О. Береста: свято, проігнороване владою...
Блоги, Геннадій Іванущенко
Про те, що Олексію Бересту не щастило в житті - знають багато. Про те, що після смерті - теж. Але що 90-ліття Героя України проігнорує влада, яка використовує будь-який привід, аби публічно засвідчити свою повагу ветеранам!... Чому так? Може тому, що Берест є символом ФРОНТОВИКІВ? Не став маршалом, не належав до партеліти, не вчив дітей любити "рідну партію і її великого вождя" - не дожив... А якби й дожив - не став би цього робити. А може йому слід було народитися не на Сумщині, а, скажімо, в Донецьку, щоб Юрій Павлович міг адаптувати залишки шкільного курсу історії з історичною пам`яттю "ввіреної йому губернії"? Гадати можна багато - але факт: сайт ОДА зайнятий піаром "губернатора" - там не до цього, в плані заходів ОДА теж пусто. На сайті Держархіву області, де після візиту Гінзбург 10.03 "зачищено" всі мої статті, зникло і дослідження про Олексія Береста. Ставлю його тут з єдиним проханням до журналістів і просто небайдужих: розісліти максимально широко. Цим самим допоможемо людям вшанувати пам`ять СОЛДАТА. Інакше влада історичних геростратів сама цього не зробить...
ДО ПИТАННЯ ПРО РОДОВІД ГЕРОЯ УКРАЇНИ ОЛЕКСІЯ БЕРЕСТА
Про останню, найкровопролитнішу в світовій історії війну, говорилось і говориться багато. Домінуючою темою є героїзм бійців і командирів, опис їх подвигів. Є багато і біографічної інформації. Проте, тільки останнім часом дослідники звертаються до такої теми, як «родове коріння» учасників і героїв війни. Потреба у висвітленні саме цих сторінок біографії посилюється ще й тим, що в багатьох випадках про деталі життя декого з них, та про їх дійсно людський подвиг ми дізнаємося тільки сьогодні. І це на 65 році після закінчення Другої світової війни! Не останньою причиною, яка спонукає нас дослідити походження видатних учасників війни є бажання побачити і зрозуміти життєві обставини, в яких формувалися характери майбутніх героїв і мучеників. Повною мірою це стосується, зокрема, Олександра Марінеско, Івана Земнухова, та інших, чиї біографії свого часу не вписувались в канонізований образ радянського героя і, як наслідок – десятиліття замовчування.
Окремою сторінкою в цьому списку є життєпис нашого земляка, лейтенанта Олексія Береста. Протягом останніх чотирьох років з`явилося кілька популярних біографій воїна, який 30 квітня 1945 року встановив разом з М. Єгоровим та М. Кантарією Прапор Перемоги на даху німецького Рейхстагу [1].
З давніх часів родина Берестів жила в селі Горіястівка (згодом Гояристівка) Лебединського повіту Харківської губернії (теперішня Горяйстівка Охтирського району Сумської області), про що свідчать ревізькі казки села, які зберігаються в Державному архіві Харківської області та метричні книги слободи Олешня в Державному архіві Сумської області. Свою назву село ймовірно отримало від прізвища дворян Горіястових [2], які в кінці ХІХ століття мешкали в Олешні. Можливо, раніше вони були власниками Горіястівки, хоча у 1850 році село вже належало поміщику таємному раднику Івану Васильовичу Маркову [3]. Виходячи з того, що Олешня була заснована в першій половині ХVII століття (писемна згадка датується 1638 роком) [4], можна припустити, що і Горіястівка закладалась, як козацьке поселення в період масової колонізації Слобожанщини. Про це свідчать такі характерні прізвища її мешканців кінця ХІХ – початку ХХ століття, як: Барабаш, Забашта, Порубай, Пластуненко, Кочерга, Бардак, Соболь, Рубан, Кривогуз, Заброда тощо.
Безумовно, детальний аналіз походження родини Берестів ще попереду, і пов`язаний він з дослідженням матеріалів переписів населення (ревізій), які потрібно знайти і опрацювати. З тих документів, які уже вдалося виявити на цей час, першу згадку про родину Берестів знаходимо у ревізьких казках 9-ї – передостанньої ревізії за 19 жовтня 1850 року. Отже, на той час в с. Горіястівка згадуються:
Григорій Стефанович Берест [5] (прапрадід Олексія Береста), який помер у 1837 році, проживши 68 років.
Його сини:
Олексій Григорович Берест [6] 44 років;
Іван Григорович Берест [7] 40 років;
Григорій Григорович Берест [8] 37 років;
та 32-річний Арістарх Григорович Берест [9].
Від другої дружини мав Григорій Стефанович і п`ятого сина – Якова Григоровича [10], якому на час ревізії виповнилось 26 років. Це і є прадід героя.
З метричних книг Преображенської церкви слободи Олешня Лебединського повіту довідуємось, що Яків Григорович, який мешкав теж у Гояристівці, мав сина Никифора Яковича [11] – діда Олексія Береста. Його син – Прокіп Никифорович Берест (батько Олексія– 1879 року народження [12]) з дружиною Христиною Вакумівною (Вакулівною) мали шістнадцятеро дітей [13]. На цей час вдалося знайти метрики тільки вісьмох з них.
Так, зі старших братів і сестер Олексія, Прокіп Прокопович Берест народився 26 лютого 1909 року [14], Лаврентій – 28 січня 1911 р. [15], Марина – 25 лютого 1913 р. [16], Катерина – 14 листопада 1914 р. [17], Анастасія – 17 жовтня 1916 р.[18].
Олексій Прокопович Берест народився 9 березня 1921 року [19]. Запис про його народження в книзі реєстрації актів цивільного стану (РАЦС) по с. Олешня виявила начальник відділу інформації ДАСО І.Є. Гончарова. В цьому записі він значиться одинадцятою дитиною. В книгах РАЦС по с. Горяйстівка вдалося знайти записи про народження тільки двох його молодших сестер: Марії [20] (4 вересня 1924 р.) та ще однієї Марії [21] (12 травня 1929 р.), яка народилася, очевидно після смерті своєї старшої сестри.
Подальший пошук документів про народження інших братів та сестер Олексія Береста ускладнюється відсутністю книг РАЦС в ДАСО за деякі роки. Певну «підказку» можна було б отримати з його судової справи за 1953 рік, адже скоріш за все, в анкеті арештованого має бути названо всіх родичів та роки їх народження.
Не до кінця з`ясованою залишається і доля його рідних. В одній з біографій Олексія Прокоповича зазначається, що він «у віці 11 років залишився круглим сиротою разом з вісьмома братами і сестрами». [22] Спробуймо трохи порахувати: 11 літ Олексій мав у 1932 році. Отже, на цей час померли половина його братів і сестер, а також батьки. Книга РАЦС про смерть по с. Горяйстівка за 1932 рік не збереглась, а ось у книзі за 1933 рік з 10 січня по 15 вересня в селі значаться померлими 217 чоловік, в тому числі прізвище Берест вписано 11 разів. Причина смерті померлих переважно не вказана. Зустрічається і такий запис: «член родини хлібороба, розпроданого за невиконання хлібозаготівлі, засудженого» [23]. Крім спеціальних бланків, яких, мабуть не вистачало на всіх померлих, кілька вклеєних аркушів, де жертви вказані просто списком. На одному з них, під номером 139 читаємо: «Берест Прокіп Никифорович, 55 років, одноосібник. Помер 15 травня...» [24]
У жовтні 1939 року Олексій пішов добровольцем у Червону Армію. Брав участь у боях на Фінській війні у складі 2-го полку зв'язку Ленінградського округу. Під час служби в особовій справі з’явилась подяка червоногвардійцю Бересту за врятування життя командира [25].
З 22 червня 1941 Олексій Берест воює проти німецьких загарбників як зв’язківець, з 1942 – командир відділення. З грудня 1943-го по вересень 1944 року – навчання в Ленінградському військово-політичному училищі. Після випуску був направлений на 1-й Білоруський фронт, де він потрапив у 756-й стрілецький полк 150-ї стрілецької дивізії. Його призначили заступником з політчастини командира батальйону, яким командував капітан С.Неустроєв. О.Берест брав участь у боях за Польщу, в боях на річці Одері, в боях за Берлін.
У квітні 1945 року Олексій Берест у складі цього ж підрозділу, брав участь у боях за Рейхстаг. В офіційній радянській історіографії зазначено, що Прапор Перемоги встановили сержанти М.Єгоров і М.Кантарія. Проте на основі звітів воєначальників керівництву Кремля можна зробити досить об'єктивні висновки про те, що серед героїв був Олексій Берест, і цей факт приховувався. Так, у протокольному документі тих років «Боевая характеристика знамени», підписаному командуючим військами 3-ї ударної армії, генерал-полковником Кузнєцовим та членом Військової ради армії генерал-майором Литвиновим, зазначено: «Отважные воины коммунист лейтенант Берест, комсомолец сержант Егоров и беспартийный младший сержант Кантария установили знамя над зданием германского парламента» [26].
На початку травня 1946 року вийшов Указ Президії Верховної Ради СРСР про присвоєння звання Героя Радянського Союзу офіцерам і сержантам, які підняли Прапор Перемоги над рейхстагом у Берліні. Прізвища О. Береста там не було. Залишмо іншим гадати про причини такої несправедливості. На нашу думку вони є характерними для системи...
Варто згадати і ще один епізод, пов’язаний з прізвищем Береста. Справа в тому, що після встановлення прапора над Рейхстагом в ніч на 1 травня німці перейшли в контрнаступ і після того, як знову були витіснені до підвалу, умовою капітуляції поставили переговори з офіцером ЧА званням не нижче полковника. І знову, Олексій Берест, накинувши поверх лейтенантських погонів новеньку шкіряну куртку під виглядом полковника веде переговори про складення зброї з генералом німецької армії [27].
Подальша доля Олексія Береста склалась драматично. В 1953 році, працюючи завідуючим райвідділом кінофікації, він був за сфабрикованим звинуваченням засуджений до тюремного ув'язнення на термін 10 років [28]. Повернувшись додому з пермських таборів, працював на заводі «Ростсільмаш» у сталеварному цеху, простим робітником. Жив з сім`єю надзвичайно бідно [29]. Життя О. Береста трагічно обірвалось у 1970 році в Ростові-на-Дону: ввечері 3 листопада Олексій Берест врятував п'ятирічну дівчинку з-під коліс поїзда, проте сам був збитий потягом, і о четвертій ранку, 4 листопада, не приходячи до свідомості, помер [30].
6 травня 2005 року „за бойову відвагу у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років, особисту мужність і героїзм, виявлені в Берлінській операції та встановленні Прапора Перемоги над рейхстагом” Указом Президента України Віктора Ющенка Олексію Бересту було посмертно присвоєно звання Героя України з присвоєнням ордена Золотої Зірки [31].
Наводячи сьогодні приклад біографії Олексія Береста ми хочемо звернути увагу на потребу дослідження життєписів і інших учасників війни, виявлення нових документальних і краєзнавчих даних, які не через призму ідеологічних нашарувань минулої епохи, а через людську пам`ять донесуть до нас життєву стійкість того покоління, неповторну історію кожної людської долі. Тоді, усвідомивши трагедію кожної, окремо взятої людини ми зможемо відчути глибину і масштаби того, що переніс український народ у лихолітті Другої світової. Відчути, можливо, не для салютів і парадів, а для того, щоб згадати кожного поіменно, схилити голову і промовити: «Вічна пам`ять…».
Геннадій Іванущенко, член Вченої ради Центру досліджень визвольного руху
___________________________________________________
1 http://uk.wikipedia.org/wiki/
2 Державний архів Сумської області (далі ДАСО) Ф. 743, оп. 1, спр. 124, арк. 30.
3 Державний архів Харківської області (далі ДАХО) Ф. 31, оп. 141, спр. 366, арк. 335.
4 Сумщина від давнини до сьогодення. Науковий довідник / Упоряд. Покидченко Л.А. - Суми, 2000. - С. 101.
5 ДАХО. Ф. 31, оп. 141, спр. 366, арк. 337.
6 Там само.
7 Там само.
8 Там само.
9 Там само.
10 Там само.
11 ДАСО. Ф. 743, оп. 7, спр. 3, арк. 167 зв.
12 Там само.
13 http://uk.wikipedia.org/wiki/
14 ДАСО. Ф. 743, оп. 1, спр. 192, арк. 83 зв.
15 ДАСО. Ф. 743, оп. 1, спр. 204, арк. 3 зв.
16 ДАСО. Ф. 743, оп. 1, спр. 229, арк. 137 зв.
17 ДАСО. Ф. 743, оп. 1, спр. 240, арк. 512 зв.
18 ДАСО. Ф. 743, оп. 1, спр. 257, арк. 505 зв.
19 ДАСО. Ф. Р. 7720, оп. 11, спр. 13, арк. 91 зв
20 ДАСО. Ф. Р. 7720, оп. 11, спр. 86, арк. 69.
21 ДАСО. Ф. Р. 7720, оп. 11, спр. 205, арк. 91 зв.
22http://uk.wikipedia.org/wiki/
23ДАСО. Ф.Р. 7720, оп. 11, спр. 265, арк. 103.
24ДАСО. Ф.Р. 7720, оп. 11, спр. 265, арк. 128.
25http://uk.wikipedia.org/wiki/
26 Там само.
27 Горбачев С. Берлинский Маринеско // http://www.grafskaya.com/article.php?id=382
28http://uk.wikipedia.org/wiki/
29Горбачев С. Берлинский Маринеско // http://www.grafskaya.com/article.php?id=382
30http://uk.wikipedia.org/wiki/
31http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=753%2F2005
Про те, що Олексію Бересту не щастило в житті - знають багато. Про те, що після смерті - теж. Але що 90-ліття Героя України проігнорує влада, яка використовує будь-який привід, аби публічно засвідчити свою повагу ветеранам!... Чому так? Може тому, що Берест є символом ФРОНТОВИКІВ? Не став маршалом, не належав до партеліти, не вчив дітей любити "рідну партію і її великого вождя" - не дожив... А якби й дожив - не став би цього робити. А може йому слід було народитися не на Сумщині, а, скажімо, в Донецьку, щоб Юрій Павлович міг адаптувати залишки шкільного курсу історії з історичною пам`яттю "ввіреної йому губернії"? Гадати можна багато - але факт: сайт ОДА зайнятий піаром "губернатора" - там не до цього, в плані заходів ОДА теж пусто. На сайті Держархіву області, де після візиту Гінзбург 10.03 "зачищено" всі мої статті, зникло і дослідження про Олексія Береста. Ставлю його тут з єдиним проханням до журналістів і просто небайдужих: розісліти максимально широко. Цим самим допоможемо людям вшанувати пам`ять СОЛДАТА. Інакше влада історичних геростратів сама цього не зробить...
ДО ПИТАННЯ ПРО РОДОВІД ГЕРОЯ УКРАЇНИ ОЛЕКСІЯ БЕРЕСТА
Про останню, найкровопролитнішу в світовій історії війну, говорилось і говориться багато. Домінуючою темою є героїзм бійців і командирів, опис їх подвигів. Є багато і біографічної інформації. Проте, тільки останнім часом дослідники звертаються до такої теми, як «родове коріння» учасників і героїв війни. Потреба у висвітленні саме цих сторінок біографії посилюється ще й тим, що в багатьох випадках про деталі життя декого з них, та про їх дійсно людський подвиг ми дізнаємося тільки сьогодні. І це на 65 році після закінчення Другої світової війни! Не останньою причиною, яка спонукає нас дослідити походження видатних учасників війни є бажання побачити і зрозуміти життєві обставини, в яких формувалися характери майбутніх героїв і мучеників. Повною мірою це стосується, зокрема, Олександра Марінеско, Івана Земнухова, та інших, чиї біографії свого часу не вписувались в канонізований образ радянського героя і, як наслідок – десятиліття замовчування.
Окремою сторінкою в цьому списку є життєпис нашого земляка, лейтенанта Олексія Береста. Протягом останніх чотирьох років з`явилося кілька популярних біографій воїна, який 30 квітня 1945 року встановив разом з М. Єгоровим та М. Кантарією Прапор Перемоги на даху німецького Рейхстагу [1].
З давніх часів родина Берестів жила в селі Горіястівка (згодом Гояристівка) Лебединського повіту Харківської губернії (теперішня Горяйстівка Охтирського району Сумської області), про що свідчать ревізькі казки села, які зберігаються в Державному архіві Харківської області та метричні книги слободи Олешня в Державному архіві Сумської області. Свою назву село ймовірно отримало від прізвища дворян Горіястових [2], які в кінці ХІХ століття мешкали в Олешні. Можливо, раніше вони були власниками Горіястівки, хоча у 1850 році село вже належало поміщику таємному раднику Івану Васильовичу Маркову [3]. Виходячи з того, що Олешня була заснована в першій половині ХVII століття (писемна згадка датується 1638 роком) [4], можна припустити, що і Горіястівка закладалась, як козацьке поселення в період масової колонізації Слобожанщини. Про це свідчать такі характерні прізвища її мешканців кінця ХІХ – початку ХХ століття, як: Барабаш, Забашта, Порубай, Пластуненко, Кочерга, Бардак, Соболь, Рубан, Кривогуз, Заброда тощо.
Безумовно, детальний аналіз походження родини Берестів ще попереду, і пов`язаний він з дослідженням матеріалів переписів населення (ревізій), які потрібно знайти і опрацювати. З тих документів, які уже вдалося виявити на цей час, першу згадку про родину Берестів знаходимо у ревізьких казках 9-ї – передостанньої ревізії за 19 жовтня 1850 року. Отже, на той час в с. Горіястівка згадуються:
Григорій Стефанович Берест [5] (прапрадід Олексія Береста), який помер у 1837 році, проживши 68 років.
Його сини:
Олексій Григорович Берест [6] 44 років;
Іван Григорович Берест [7] 40 років;
Григорій Григорович Берест [8] 37 років;
та 32-річний Арістарх Григорович Берест [9].
Від другої дружини мав Григорій Стефанович і п`ятого сина – Якова Григоровича [10], якому на час ревізії виповнилось 26 років. Це і є прадід героя.
З метричних книг Преображенської церкви слободи Олешня Лебединського повіту довідуємось, що Яків Григорович, який мешкав теж у Гояристівці, мав сина Никифора Яковича [11] – діда Олексія Береста. Його син – Прокіп Никифорович Берест (батько Олексія– 1879 року народження [12]) з дружиною Христиною Вакумівною (Вакулівною) мали шістнадцятеро дітей [13]. На цей час вдалося знайти метрики тільки вісьмох з них.
Так, зі старших братів і сестер Олексія, Прокіп Прокопович Берест народився 26 лютого 1909 року [14], Лаврентій – 28 січня 1911 р. [15], Марина – 25 лютого 1913 р. [16], Катерина – 14 листопада 1914 р. [17], Анастасія – 17 жовтня 1916 р.[18].
Олексій Прокопович Берест народився 9 березня 1921 року [19]. Запис про його народження в книзі реєстрації актів цивільного стану (РАЦС) по с. Олешня виявила начальник відділу інформації ДАСО І.Є. Гончарова. В цьому записі він значиться одинадцятою дитиною. В книгах РАЦС по с. Горяйстівка вдалося знайти записи про народження тільки двох його молодших сестер: Марії [20] (4 вересня 1924 р.) та ще однієї Марії [21] (12 травня 1929 р.), яка народилася, очевидно після смерті своєї старшої сестри.
Подальший пошук документів про народження інших братів та сестер Олексія Береста ускладнюється відсутністю книг РАЦС в ДАСО за деякі роки. Певну «підказку» можна було б отримати з його судової справи за 1953 рік, адже скоріш за все, в анкеті арештованого має бути названо всіх родичів та роки їх народження.
Не до кінця з`ясованою залишається і доля його рідних. В одній з біографій Олексія Прокоповича зазначається, що він «у віці 11 років залишився круглим сиротою разом з вісьмома братами і сестрами». [22] Спробуймо трохи порахувати: 11 літ Олексій мав у 1932 році. Отже, на цей час померли половина його братів і сестер, а також батьки. Книга РАЦС про смерть по с. Горяйстівка за 1932 рік не збереглась, а ось у книзі за 1933 рік з 10 січня по 15 вересня в селі значаться померлими 217 чоловік, в тому числі прізвище Берест вписано 11 разів. Причина смерті померлих переважно не вказана. Зустрічається і такий запис: «член родини хлібороба, розпроданого за невиконання хлібозаготівлі, засудженого» [23]. Крім спеціальних бланків, яких, мабуть не вистачало на всіх померлих, кілька вклеєних аркушів, де жертви вказані просто списком. На одному з них, під номером 139 читаємо: «Берест Прокіп Никифорович, 55 років, одноосібник. Помер 15 травня...» [24]
У жовтні 1939 року Олексій пішов добровольцем у Червону Армію. Брав участь у боях на Фінській війні у складі 2-го полку зв'язку Ленінградського округу. Під час служби в особовій справі з’явилась подяка червоногвардійцю Бересту за врятування життя командира [25].
З 22 червня 1941 Олексій Берест воює проти німецьких загарбників як зв’язківець, з 1942 – командир відділення. З грудня 1943-го по вересень 1944 року – навчання в Ленінградському військово-політичному училищі. Після випуску був направлений на 1-й Білоруський фронт, де він потрапив у 756-й стрілецький полк 150-ї стрілецької дивізії. Його призначили заступником з політчастини командира батальйону, яким командував капітан С.Неустроєв. О.Берест брав участь у боях за Польщу, в боях на річці Одері, в боях за Берлін.
У квітні 1945 року Олексій Берест у складі цього ж підрозділу, брав участь у боях за Рейхстаг. В офіційній радянській історіографії зазначено, що Прапор Перемоги встановили сержанти М.Єгоров і М.Кантарія. Проте на основі звітів воєначальників керівництву Кремля можна зробити досить об'єктивні висновки про те, що серед героїв був Олексій Берест, і цей факт приховувався. Так, у протокольному документі тих років «Боевая характеристика знамени», підписаному командуючим військами 3-ї ударної армії, генерал-полковником Кузнєцовим та членом Військової ради армії генерал-майором Литвиновим, зазначено: «Отважные воины коммунист лейтенант Берест, комсомолец сержант Егоров и беспартийный младший сержант Кантария установили знамя над зданием германского парламента» [26].
На початку травня 1946 року вийшов Указ Президії Верховної Ради СРСР про присвоєння звання Героя Радянського Союзу офіцерам і сержантам, які підняли Прапор Перемоги над рейхстагом у Берліні. Прізвища О. Береста там не було. Залишмо іншим гадати про причини такої несправедливості. На нашу думку вони є характерними для системи...
Варто згадати і ще один епізод, пов’язаний з прізвищем Береста. Справа в тому, що після встановлення прапора над Рейхстагом в ніч на 1 травня німці перейшли в контрнаступ і після того, як знову були витіснені до підвалу, умовою капітуляції поставили переговори з офіцером ЧА званням не нижче полковника. І знову, Олексій Берест, накинувши поверх лейтенантських погонів новеньку шкіряну куртку під виглядом полковника веде переговори про складення зброї з генералом німецької армії [27].
Подальша доля Олексія Береста склалась драматично. В 1953 році, працюючи завідуючим райвідділом кінофікації, він був за сфабрикованим звинуваченням засуджений до тюремного ув'язнення на термін 10 років [28]. Повернувшись додому з пермських таборів, працював на заводі «Ростсільмаш» у сталеварному цеху, простим робітником. Жив з сім`єю надзвичайно бідно [29]. Життя О. Береста трагічно обірвалось у 1970 році в Ростові-на-Дону: ввечері 3 листопада Олексій Берест врятував п'ятирічну дівчинку з-під коліс поїзда, проте сам був збитий потягом, і о четвертій ранку, 4 листопада, не приходячи до свідомості, помер [30].
6 травня 2005 року „за бойову відвагу у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років, особисту мужність і героїзм, виявлені в Берлінській операції та встановленні Прапора Перемоги над рейхстагом” Указом Президента України Віктора Ющенка Олексію Бересту було посмертно присвоєно звання Героя України з присвоєнням ордена Золотої Зірки [31].
Наводячи сьогодні приклад біографії Олексія Береста ми хочемо звернути увагу на потребу дослідження життєписів і інших учасників війни, виявлення нових документальних і краєзнавчих даних, які не через призму ідеологічних нашарувань минулої епохи, а через людську пам`ять донесуть до нас життєву стійкість того покоління, неповторну історію кожної людської долі. Тоді, усвідомивши трагедію кожної, окремо взятої людини ми зможемо відчути глибину і масштаби того, що переніс український народ у лихолітті Другої світової. Відчути, можливо, не для салютів і парадів, а для того, щоб згадати кожного поіменно, схилити голову і промовити: «Вічна пам`ять…».
Геннадій Іванущенко, член Вченої ради Центру досліджень визвольного руху
___________________________________________________
1 http://uk.wikipedia.org/wiki/
2 Державний архів Сумської області (далі ДАСО) Ф. 743, оп. 1, спр. 124, арк. 30.
3 Державний архів Харківської області (далі ДАХО) Ф. 31, оп. 141, спр. 366, арк. 335.
4 Сумщина від давнини до сьогодення. Науковий довідник / Упоряд. Покидченко Л.А. - Суми, 2000. - С. 101.
5 ДАХО. Ф. 31, оп. 141, спр. 366, арк. 337.
6 Там само.
7 Там само.
8 Там само.
9 Там само.
10 Там само.
11 ДАСО. Ф. 743, оп. 7, спр. 3, арк. 167 зв.
12 Там само.
13 http://uk.wikipedia.org/wiki/
14 ДАСО. Ф. 743, оп. 1, спр. 192, арк. 83 зв.
15 ДАСО. Ф. 743, оп. 1, спр. 204, арк. 3 зв.
16 ДАСО. Ф. 743, оп. 1, спр. 229, арк. 137 зв.
17 ДАСО. Ф. 743, оп. 1, спр. 240, арк. 512 зв.
18 ДАСО. Ф. 743, оп. 1, спр. 257, арк. 505 зв.
19 ДАСО. Ф. Р. 7720, оп. 11, спр. 13, арк. 91 зв
20 ДАСО. Ф. Р. 7720, оп. 11, спр. 86, арк. 69.
21 ДАСО. Ф. Р. 7720, оп. 11, спр. 205, арк. 91 зв.
22http://uk.wikipedia.org/wiki/
23ДАСО. Ф.Р. 7720, оп. 11, спр. 265, арк. 103.
24ДАСО. Ф.Р. 7720, оп. 11, спр. 265, арк. 128.
25http://uk.wikipedia.org/wiki/
26 Там само.
27 Горбачев С. Берлинский Маринеско // http://www.grafskaya.com/article.php?id=382
28http://uk.wikipedia.org/wiki/
29Горбачев С. Берлинский Маринеско // http://www.grafskaya.com/article.php?id=382
30http://uk.wikipedia.org/wiki/
31http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=753%2F2005
|
Комментариев
6
|
||
|
Просмотров
4970
|
Комментарии
"По всей строгости закона" - ще не значить, що справедливо.
А Ви що - священик, екстрасенс чи психолог, що беретесь оцінювати, що в мене в душі?
Тепер пояснюю відносно фабрикації:
В 70-х роках дружина Береста зустрічалася з тим слідчим і він зізнався, що в нього було завдання - посадити Береста.
ПОДАЮ ДЕТАЛЬНІШЕ:
"Из воспоминаний Петра Семеновича Цуканова, бывшего старшины милиции, с. Покровское, Неклиновский район, Ростовской области:
– У нас сосед умер, Бересты в эту хатку и поселились, с детьми – четверо. Пол земляной, стены саманные, крыша камышовая. Оконца – у земли. Приехали — чемоданчик и узел с бельем. Ну, я мог выписывать в колхозе картофель, капусту, делились с ними. Его назначили зав. райотделом кинофикации. Он меня иногда пригласит в кинобудку – выпьем, сидим, он рассказывал, как рейхстаг брал, вроде даже и знамя водружал. А я и сам до Балатона дошел…
Я был начальником КПЗ. Однажды входит следователь прокуратуры: «Вот вам — человек, а вот – постановление на арест». Я глянул – сосед мой! «Алексей Прокопьич, что такое?» – «Да вот...». Обыскали его и – в камеру…
Оказалось: из Ростова нагрянул ревизор. Тайно. В Синявке во время киносеанса выявил: народу в зале больше, чем проданных билетов. Заявился к Бересту. «Вы что же, за моей спиной? — возмутился Берест. — Да я бы сам помог вам». Ревизор держался нагло, ответил резкостью.
Берест, вспылив, приподнял его за грудки и вышвырнул со второго этажа. Вместе с креслом. Сам же явился к начальнику милиции: «Я сейчас ревизора выбросил». — «Ну, выбросил и выбросил»…
Береста подставили. Кассирша Пилипенко из Синявки еще до Береста дважды проворовывалась, ее выручал помощник районного прокурора Тресков, с которым они вместе пьянствовали. Правда, с работы пришлось ее увольнять. Теперь пришел новый начальник киносети, и ее вновь восстановили. Итог: растрата — 5.665 руб. Уголовное дело возбудили против Береста, Пилипенко и бухгалтера Мартынова…
Говорят, что имел место такой эпизод. Завели уголовное дело. Следователь на допросе обвинял заведующего. На слова, почему он не верит боевому офицеру, язвительно сказал:
— А это еще нужно проверить, где и как ты воевал. Ты, наверное, и в войну тепленькое место имел? Фашистам служил? Подожди, и туда доберемся!
Не выдержали нервы. Берест схватил испуганного следователя, поднял, как ребенка, и вместе с креслом выбросил из окна второго этажа… Ревизор, следователь… Наверное, не суть важно, кто был выброшен Берестом из окна. Но такой факт, видимо, действительно, был. Самая красноречивая страница уголовного дела – «Протокол описи имущества» у Береста. Под типографским заглавием: «Наименование и описание предметов» карандашом следователя помечено: «Нет ничего».
Нашли в доме — кровать прежнего хозяина хаты и столик со стульями, который одолжил Бересту сосед Цуканов. Все! Вот это — хапуга, вот это – злодей...
Свидетели – 17 человек подтвердили на суде непричастность Береста к недостаче. Но 14 апреля 1953 года районный суд приговорил Береста «за хищение» к десяти годам заключения. На основании амнистии от 27 марта 1953 года срок сократили вдвое. Он не стал просить о помиловании. Жене писал в письме: «Проси от себя. Мне нельзя: я себя виноватым не признаю… Значит, мне судилось просидеть в этом аду и побывать в этом уголовном мире… Я ни перед кем на коленях не стоял и никогда не стану». Только лет через двадцать жена нашла того следователя, и он признался, что на него давили сверху – «или он сядет, или ты вылетишь с работы».
http://d13632.t24.tavrida.net.ua/article.php?id=707
Тем более что вы используете это имя в своих интересах. И вам с Медуницей в душе глубоко насрать если честно на него
И почему он был за фабрикованным делом посажен в тюрьму. Вы что юрист, вы что читали дело Береста. Ну задолбали вы своими пеерстроечными штампами и коньюнктурными выражениями. Выбросить ревизора в окно - это что фабрикованное дело. Не сдержался понятно парень и фронтовик, но тогда судили по всей строгости закона, несмотря на то, что хоть генерал, хоть фронтовик, но отвечать приходилось всем. Не то что сейчас
Дивно ( а може й закономірно!), що після такої приголомшливої статті мовчать "вартові" проплачені "рупори" та "поборники" СВЯТИНЬ, що стосуються ГЕРОЇВ 2-ї світової війни, які гавкають на всіх форумах та блогах!
Агов!!! Весь українофобський, "антиіванущенківський", "антимедунівський", "антибандерівський" непотріб!!!
Чому не захищаєте ГЕРОЯ, нашого земляка Олексія Береста????!!!!!!!!
ОЧЕВИДНО КОМАНДИ ВІД хАЗАРОВА, сЕМИНОЖЕНКА, кОЛІСНІЧЕНКО АБО З кремля НЕ ПРИЙШЛО!!!
НАПИСАВ НЕПУТІН
дійсно, бачив в інеті тільки дві згадки про 90-р Береста. на сайті комсомольців ростова-на-Дону та Охтирському громадському. Соромно за нашу владу. спасибі автору.