***                                                                                                                                                              
Лягла печаль печаттю на чоло.   
Її ні перелити, ні відлити.             
Не снігу нам під вікна намело, —  
то на Алеї Слави чорні плити.

Услали землю щільно, мов бетон.
Тамує подих матінка, не дише.
Синочків прихистила — легіон!
Мовчать. І навкруги гнітюча тиша.

Журба така!.. В смиренності своїй
схиляю голову й сльозу роняю.
Живи, народе мій! І багатій!
Не на могили — на хліби безкраї!

Мов дерево, літами відживу.
Здолавши шлях і стоячи над схилом,
побачу Україну вже нову!
І землю золоту, і ці могили.


 Фото авторське