Дуже часто кордони тієї чи іншої держави не співпадають з межами проживання народу. Наприклад, велика угорська меншина досі проживає у Румунії та Україні, частина румунів мешкає у Болгарії, і т.п. Однак більше українців землі у ХХ столітті втратили хіба що німці.
Подарунок Польші: Підляшшя, Холмщина, Підсяння, Лемковщина
Території, що знаходяться між Західним Бугом, Дністром і Віслою, з ХІ–ХІІ ст. були заселені українцями. Звичайно, з часом сюди відбувалося проникненння польського етнічного елементу, але навіть в середині ХХ ст. більшість населення складали українці. В 1946-47 рр в результаті етнічних чисток територія була заселена поляками. Однак невеликі острівці українства на цих територіях все ще зберігаються.
Подарунок Білорусі: Берестейщина
Українці становили більшість на землях, розташованих на правому березі р. Прип’ять від впадіння її у Дніпро до сучасного білоруського міста Брест, яке тоді мало назву Берест. Від цього міста область і отримала назву Берестейщина. На початок ХХ ст. тут проживало майже 68% українців від загального складу населення, ще 20% складали евреї. Під час Української національної революції 1917-1920 рр. ця територія була включена в склад Української Народної Республіки. Підписавши Брестську угоду 1918 р., більшовицька влада визнала входження Берестейщини до УНР. Однак після закінченя Громадянської війни ці землі були включені до складу Брянської області.Однак після перемоги більшовиків у громадянській війні Берестейщина опинилася у складі радянської Білорусі. В результаті процесів денаціоналізації станом на 1989 р. кількість українців тут зменшилася до 7%.
Подарунок Росії: Стародубщина и частина Слобожанщини
На Стародубщині (південно-західна частина нинішньої Брянської області Росії) ще з часів Київської Русі жив українській етнос. Стародубщина знаходилася у складі різних держав, аж поки під час Визвольної війни під керівництвом Хмельницького 1648-1657 рр. не повернулася до складу України. Ще через 300 років, відповідно до Брестського миру 1918 р., Стародубщина визнавалася частиною Української Народної Республіки.
Історично Слобожанщина охоплювала набагато більші кордони, ніж сучасні державні між Україною і Росією на Сумщині, Луганщині і Харківщині. Вона простягалася до Дону і займала території сучасної Орловської, Белгородської і Курської областей Росії. Вона належала слобожанським козацьким полкам, які складалися із українців, що переселилися сюди під час визвольної війни 1648-1657 рр. Варто згадати тільки назву Новий Оскол, населення якого було переважно українським. За часів УНР кордони України охоплювали майже всю територію Слобожанщини, тут було створено такі адміністративні одиниці, як Подоння, Харківщина, Слобідщина, Донеччина. Частина Слобожанщини увійшла до Половецької землі та Полтавщини. Поза нею лишилися українські землі тільки навколо Мілерового і на лівобережжі Дону. Вони відійшли до козачого Великого Війська Дінського.
Подарунок Молдові: Придністров'я.
Українці здавна жили у нижній течії р. Дністер. На початок ХХ століття українське населення цих земель довкола мм. Рибниця і Кам’янка становило до 99%. Загалом же у Бесарабії українців жило до 25%. Однак у 1918-20 рр. Румунія захопила більшу частину цих земель. Однак після того, як у 1940 р. СРСР анексував ці території, Придністров'я за логікою мало повністю повернутися до УРСР. Однак переважила політична доцільність. Оскільки новоствореній Молдавській Автономній Радянській Соціалістичній республіці не вистачало території, вольовим рішенням Сталіна Придністров’я передали радянській Молдавії. Туди ж після Другої світової війни потрапила частина української Буковини. Зараз Придністров'я - самопроголошена республіка, у якій панує проросійський режим.
Подарунок Румунії: частина Буковини
Буковина, розташована між середньою течією Дністра та головним Карпатським хребтом у долинах верхньої течії рр. Прут та Серет, здавна вважалася українською землею. Протягом віків її територія переходила від однієї до іншої держави, але етнічний склад залишався майже незмінним. У листопаді 1918 р Велике народне віче у Чернівцях прийняло рішення про входження Буковини до складу Української Народної Республіки. Але у результаті агресії Румунії Буковину включили до цієї держави. Після операції Червоної армії проти Румунії у 1940 р. північна частина Буковини знову повернулася до України. Однак частина її так і залишилась під владою Румунії.