Захід всеукраїнського масштабу: як сумчани представили місто на нараді молодих письменників (+ФОТО)

Від Артем Турчин 29.10.2018

Дводенна нарада для багатьох почалася ще по дорозі до місця призначення. Як виявилось, частина учасників (із Кропивницього, Києва, Полтави, Херсона, Черкас, Сум) прибуває одночасно, тож ми вирішили зібратися на залізничному вокзалі біля телетумби. В принципі, ідея спрацювала, інакше багатьом довелось би розбиратися з переходами в метро і плутати по місту з навігатором.

У Харківському осередку Спілки нас зустріли доволі тепло. Причому не тільки в переносному значенні: учасників з дороги підігріли кавою, а потім запропонували погрітися біля каміна.

rnrn

Ось такий вогник зустрів у Харківському осередку НСПУ
Крім напоїв, організатори подбали й про їжу. Перед відкриттям нас повели в кафе поряд, де нагодували сніданком. Пізніше тут же нас частували за розкладом. Харчова частина приємно здивувала: годували нас ситно і смачно, тож голод нас не відволікав від творчих справ.

У цьому кафе нас годували
На відкритті письменники розповіли про суть заходу. Спілчани-корифеї не тільки підтримують молодь, а й шукають юну заміну старшому поколінню. Деяких представників рекомендують до вступу за спрощеною схемою: для цього потрібна лише одна видана книга (а не дві, як у класичному варіанті); крім того, документи подаються не в місцеву організацію, а одразу на Київ.

Відкриття наради

Нарада була розділена на багато частин, але головною для багатьох став семінар: саме тут письменники-куратори слухали наші твори, давали поради і – головне – визначались, кого із нас рекомендувати до вступу. У секторі прози семінар пройшов фактично без сюжетних правок. Більший акцент куратори зробили на мовних помилках. Поети були розділені на три сектори, і, судячи з відгуків, кожен із них відрізнявся своєю суворістю. Так, моя колега із Сум Катя Бугера описала семінар загальними словами: слухали, обговорювали, правили. Учасник з іншого сектору розповів, що їхні куратори пройшлися суворою критикою по кожному рядку.

Семінар сектора прози: Олександра Ковальова та Віктор Полянецький дають нам поради

Читаю уривок зі свого оповідання

rnrn

А за дверима поети декламують свої вірші (один із секторів поезії)

Крім семінарів, у перший день наради відбулися виступи у культурних локацііях: у барі “Бонго”, в літмузеї та у книгарні “Віват”. У “Віваті” ми вирішили замість читання творів обговорити літературні питання, які нас цікавлять. Організатор заходу Анастасія Литвиненко розповіла про те, що і як видавництва друкують безкоштовно, і що дає членство в НСПУ.

Обговорюємо важливі літературні питання (у книгарні “Віват”)

Поетеса та організатор наради Богдана Гайворонська (бар “Бонго”)

Фотосесія після виступів (літмузей)

Наступний день теж розпочався з виступів. Цього разу ми декламували твори студентам трьох різних ВНЗ. Мені чомусь здавалось, що це будуть гуманітарії – можливо, тому, що в часи мого студентства такі заходи організовували доволі часто. Цього разу я промахнувся: так, нашу групу привели до автодорожнього університету. Щоправда, як виявилось, творчі люди є й тут: вірші студентів ми знайшли на сторінках університетського видання “Автодорожник”. Чесно кажучи, цей момент мене приємно вразив: не у всіх закладах твори студентів потрапляють до університетських видань. Тут юним талантам змогли відвести місце на одній зі шпальт.

Мої колеги на заході з автодорожниками…

…фармацевтами…

rnrn

…та дизайнерами

І остання частина наради – екскурсія літературними (і не тільки) місцями Харкова. Член харківського осередку НСПУ В’ячеслав Романовський намагався показати якнайбільше цікавих місць. “Я люблю своє місто”, – ці слова він сказав по ходу екскурсії. Зараз я задумався над ними і дійшов до тієї думки, що, мабуть, любити своє місто має кожен, адже саме тоді ти віддаєш йому найбільше.

У Харкові дійсно є на що подивитися. Чого вартий тільки пам’ятник Людмилі Гурченко, яку молодь, звісно, прекрасно знає. Зацікавили могили письменників, імена яких запам’яталися ще зі студентської лави. Щоправда, пан Романовський назвав їх умовними: там, де раніше було кладовище, тепер – парк із кількома пам’ятниками. Чи лежать під ними письменники, я так розумію, достеменно невідомо: могили знищували бульдозерами, щоб зробити парк чи збудувати щось на кшталт спортивного комплексу.

Особливу увагу я звернув на будинок письменників (він теж гарно запам’ятався зі студентських часів). Свого часу літературні митці збудували його за свій кошт і оселилися в квартирах. Особлива “родзинка” будівлі – товсті стіни, які добре ізолюють шум і кілька десятиліть тому дозволяли літераторам працювати у повній тишині. Так десятки письменників опинилися під одним дахом. Щоправда, цей же факт полегшив справу машині репресії: до будинку час від часу під’їжджали “воронки”, які забирали митців за ґрати.

rnrn

У цьому будинку колись жили самі письменники: з їхніми іменами зараз можна ознайомитись на меморіальній дошці (позаду нас)

Так пройшла цьогорічна нарада. У листопаді наші колеги з Правобережної України так само зберуться в Тернополі; і їх, і нас ще чекає головна інтрига – як наші куратори оцінять наші здібності, і кому з нас рекомендують спробувати поповнити лави НСПУ.

Довідково. Минулого року Сумщину в секторі поезії представила член літстудії “Зажинок” Тетяна Осіпенко.