Поле битви — земля

Цікаво, що практично стільки ж підтримали на виборах нового Президента —  сам же Володимир Зеленський виступив за скасування мораторію. За словами гаранта, «Україні потрібно позбутися нафталінового пострадянського регулювання, яке запроваджувалось для планової економіки. Наприклад, заборону вільно розпоряджатися своїм майном, а саме землею».

Є прихильником запровадження ринку землі і в.о. міністра аграрної політики Ольга Трофімцева — де-факто останній уже існує, але тіньовий. Про це вона заявила на зустрічі з сумськими журналістами, організованої в рамках спільного проекту Українського кризового медіа-центру та Естонського центру східного партнерства. На думку посадовця, багато людей хочуть продати свої паї і у них повинно бути таке право.

Однак Трофімцева наголошує — земельна реформа є ровесницею незалежності, тож у такому стратегічному питанні не обійтися без перехідного періоду та законодавчих обмежень. На її переконання, землю мають купувати ті, хто на ній реально працюватиме — а державі треба не допустити надмірної концентрації, аби не з’явилися “латифундисти”. Допомагати ж необхідно малим і середнім фермерам, хоча й великі холдинги апріорі злом міністр не вважає.

Позиція народного депутата України 7-го скликання, екс-голови Сумської облдержадміністрації Володимира Шульги — “Земля повинна бути товаром, але зараз цього робити не можна. По-перше — сьогодні її вартість є заниженою та не відповідає ринковій, причому якість вища, ніж у Європі. По-друге, не розроблений так званий Земельний Банк, де була б градація по типу грунтів — бо чорноземи в рази дорожчі від поліських суглинок. По-третє, земля — це останній ресурс України, тож тільки наші громадяни мають право викупати цей ресурс у власність”. 

Депутат Сумської обласної ради Олександр Стрельченко категоричний — “Рынок земли в том виде, в котором он сегодня предлагается – станет настоящей катастрофой для страны. Существует угроза, что крупные агрохолдинги или иностранные компании из-за обесценивания гривны могут просто скупить землю и оставить без работы мелких и средних сельхозпроизводителей. По моему убеждению, сначала нужно отработать законодательную базу, механизмы защиты. Если позволить продажу земли – этого нам не простят десятки поколений”.

Проти й інженер з охорони праці Костянтин Каріх  — “Для економіки та ринку перетворення землі на товар – це добре. Натомість для бідних людей, які володіють цим товаром, продаж його за безцінь – це погано. Усі ж добре знають, що не можна голодну людину посилати до магазину за їжею. Пригадайте хоча б початок 90-х, «приватизацію» і «ваучери». За скільки тоді бабусі їх продавали? За копійки. Те ж саме буде і з землею”.

Депутат Сумської районної ради, журналіст Анна Валевська вважає інакше — “Моя мама успадкувала пай від свого батька, але не може його продати. А дід так і помер, не зрозумівши, що був власником найціннішого ресурсу. Натомість орендарі земель — “в шоколаді”. Платять людям копійки і заробляють мільйони, ще й держава їм компенсує витрати. Власникам паїв слід забезпечити право розпоряджатися своєю власністю. Але уряд має чітко прописати умови — це допоможе зняти негативне ставлення до продажу землі, що виникло після приватизації в 90-х”.

З нею згоден редактор порталу «КиевВласть» Олексій Ігнатьєв  — “Ринок землі, як найдавніший в історії економічних відносин, має з’явитись в XXI столітті і в Україні. Чимало ділків з аграрного сектора свого часу заволоділи «паями» і тепер мають надприбутки. Я не хочу, щоб українські землі за копійку продали іноземним зайдам — я мрію, щоб селяни геть повиганяли з парламенту і сільрад тих, хто на темі ринку землі 20 років маніпулює. Ми ж квартири, які будував Хрущов, приватизували? Дехто і попродавав. Чим власники земельних наділів гірші?”