Сумщина історична. Один із еліти

Александр Гринка 19 февраля 2016 в 15:00
Письменника - «терориста» Андрія ПАНОВА спочатку засудили на 10 років, а потім... розстріляли
Батьківщиною Андрія Панова (часто йому приписували прізвище Панів)  є  Білопільщина, а точніше - с. Проруб, яке нині входить в межі міста. Вчився у земських школах сіл Ворожба і Коров’яківка (Рильський повіт Курської губернії). Згодом закінчив Курську вчительську семінарію і працював спостерігачем в Курській метеорологічній обсерваторії, вчителював у сільській та в залізничних школах на станціях Лиман та Ізюм Північно-Донецької залізниці.

Після здобуття освіти у Харківському інституті народної освіти  працював у редакціях газети «Селянська правда», журналів «Сільськогосподарський пролетар», «Плуг», «Трактор», в кооперативному видавництві «Плужанин», потім - викладачем, науковим співробітником Інституту літератури ім. Шевченка. На той час припали і його перші літературні спроби. Свої вірші, новели, літературно-критичні статті друкував у газетах «Селянська правда»,  «Культура і побут», «Комуніст», журналах «Плуг», «Плужанин», «Сількор України» та ін.

«Терорист і ненависник вождів партії»
Андрій Панов був автором і низки навчальних посібників. Разом із колегами він підготував і видав читанку для старших груп дитячих установ - «В боротьбі», де було зібрано найкращі твори українських письменників. Підготував також підручник для учнів п’ятого класу трудової школи «Робоча книжка з української мови та літератури», посібник для бібліотечки учня «Початок усіх початків. Будова і властивості матерії», «Світознавство».

Той період був позначений жорстким тиском на українську культуру з боку влади. За вірш «Дніпрельстан» на Андрія  Панова було навішано ярлики баптиста, дрібнобуржуазного інтелігента, міщанина. А після вбивства в Ленінграді Сергія  Кірова  Андрія  звинуватили  у причетності до терористичних груп, що «ставили за мету організацію замахів на керівників партії та уряду», і арештували  вночі проти 6 грудня 1934 р.

Через 12 діб безперервних тортур наш земляк змушений був визнати приналежність до контрреволюційної організації, проте заперечував участь у підготовці терактів. Та під тиском військового прокурора Українського військового округу 19 січня 1935 р. визнав себе винним, бо, мовляв, «носив камінь за пазухою проти вождів партії».

Андрій Панов був відповідальним секретарем Спілки селянських письменників «Плуг», яка була ліквідована після постанови ЦК ВКП(б) від 23 квітня 1932 р.

Йому дали 10 років з конфіскацією майна (за статтею 54/8 та 11 КК УСРР). Покарання відбував у концтаборі СЛОН - на Соловецьких островах у Білому морі. Але на цьому його чорні дні не закінчились: 9 жовтня 1937 р. «трійка» НКВС по Ленінградській області ухвалила рішення у сфабрикованій справі  «на 134 особи українських буржуазних націоналістів». У списку був і Панов. Його разом з іншими ув'язненими українськими поетами та діячами культури, що перебували тоді в Соловецькій тюрмі особливого призначення, засудили до розстрілу. Підстава - довідка оперативної частини Соловецької тюрми: «залишаючись на попередніх контрреволюційних  позиціях, продовжуючи контрреволюційно-розвідницьку шпигунську, терористичну діяльність, створили організацію „Всеукраїнський центральний блок“». Розстріляли Панова  в урочищі Сандармох  3 листопада 1937 р.

Військова колегія Верховного Суду СРСР 1956  р. обидва вироки щодо Андрія Панова скасувала і справу припинила через відсутність складу злочину, реабілітувавши  посмертно.



На місці масових розстрілів у Карелії було  створено меморіал «Сандармох», коштом світового українства  збудовано гранітний пам'ятник - козацький хрест «Убієнним синам України».

Список Сандармоху 
Це так званий список осіб,  які  були репресовані в Україні, а також українців, які були репресовані за її межами та  відбували покарання в Соловках і були розстріляні 27 жовтня -  4 листопада 1937 р. в урочищі Сандармох поблизу робітничого селища Медвежа Гора (з 1938 р. - місто Медвеж'єгорськ) у Карелії. Це місце масового розстрілу 1111 в'язнів так званого «першого соловецького етапу». Серед них - видатні майстри культури, вчені, державні діячі, священнослужителі з багатьох республік СРСР. Усі розстріляні були згодом реабілітовані й визнані жертвами сталінського терору.

Частину списку, складеного упорядниками двотомного (доопрацьованого і доповненого) науково-документального видання «Остання адреса: розстріли соловецьких в'язнів з України у 1937–1938 рр.»  згодом було вміщено на сторінках газети «День». Окрім коротких біографічних даних, у списку вказано номери архівних справ багатьох згаданих у ньому осіб та архіви, в яких ці справи зберігаються.

Другий список, вміщений на сайті Радіо Свобода, склав публіцист і дослідник Сергій ШЕВЧЕНКО. Обидва варіанти «Списку Сандармоху»,  за твердженнями істориків, неповні та потребують ще подальшого опрацювання і вдосконалення.

Досьє
Андрій Степанович Панов (літ. псевдоніми - А. Невіра, А. Селянин, Анд. та ін.). Народився 1899 р. в с. Проруб Харківської губернії в родині писаря. Літератор, викладач Інституту народної освіти, співробітник Інституту ім. Тараса Шевченка, проживав у Харкові.

Художню літературну спадщину найяскравіше характеризують видані у другій половині 20-х років збірка ліричних новел «Село» (1925), дитяча книжка «Як звірі хату будували», збірки поезій «Вечірні тіні» (1927) та «Безмеж» (1933), збірка оповідань «Христя» (1928).

Заарештований 1934 р. у справі «Боротьбистської контрреволюційної організації». Виїзна сесія Військової колегії Верховного суду СРСР  дала  письменнику 10 років позбавлення волі, а через два з половиною роки особливою «трійкою» НКВС 9 жовтня 1937 р. він був засуджений до найвищої кари.

 
74
Комментариев
0
Просмотров
3354
Комментировать статью могут только зарегистрированные пользователи. Пожалуйста, войдите или зарегистрируйтесь.