Нотатки подорожнього. Я, кум і безвіз. Частина 15 (Фото)
Здавалося б, вже тиждень кожен день бачу цю картину, а звикнути не можу – постійно перехоплює дух!
По дорозі побачили ремонтну бригаду. Четверо молодих хлопців, п’ятий старший за віком, всі в яскравому зеленому спецодязі. Наш з кумом діалог:
– Дивись, бригадир хлопцям команди роздає.
– Ага. І, можливо, навіть українською…
Їдемо просто через хмари! Як до такого можна звикнути! Я багато фотографую дорогу. А причина в тому, що більш мальовничої дороги я не бачив ніколи в житті.
Ліворуч видно воду і хвилі. Це Біскайська затока. А по суті Атлантичний океан! Хоч його і недовго було видно, але усвідомлення самого факту неабияк додало настрою ).
Переїхали умовний кордон. Знову Франція. Одразу різка різниця з Іспанією. У всьому.
Сонця немає, хмарно, але температура +15. Рухаємось в напрямку Тулузи.
На обідньому паркінгу здаля побачив якогось великого залізного дядька десь в два людські зрости. Підійшов сфотографувати. Ніяких написів не виявив. Вирішив, що це просто контактна скульптура пілігріма.
Мимо нас пролітають маленькі поселення на 5-7-10 будинків. У нас це називається хутор. Як у них – не знаю )) Зустрічаються дуже красиві… У німців теж красиві, але там у всьому відчувається порядок, а тут… Душевніше, мабуть…
День вже по-темному закінчили в Тулузі. Логістична служба знайшла нам паркінг в межах міста. Тепер вечерять і відпочивать….
Далі буде…
Попередні нотатки тут
Частина1
Частина 2
Частина 3
Частина 4
Частина 5
Частина 6
Частина 7
Частина 8
Частина 9
Частина10
Частина 11
Частина 12
Частина 13
Частина 14